А що як це не подобається мені? Я обернулася до неї й поклала руки їй на плечі, щоб вона не могла вислизнути від мого гніву. Що, як я не хочу бути небажаною нареченою, претенденткою на корону, завойовану через невірність і зраду? Ти зрозумієш мене, коли я тобі скажу, що моє серце перебуває в невідомій могилі десь у Лестері?
Вона не намагалася ухилитись від мене й дивилася спокійно на моє сердите згорьоване обличчя.
Дочко моя, ти знала, що одружишся задля добра своєї країни і своєї родини. Ти виконаєш свій обовязок як принцеса незалежно від того, де поховане твоє серце, від того, кого ти хочеш, а кого не хочеш, і я сподіваюся, ти матимеш вигляд жінки щасливої, коли робитимеш це.
Ти одружиш мене з чоловіком, якому я бажаю смерті?
Усмішка не зійшла з її обличчя.
Ти знаєш так само добре, як і я, що молода жінка дуже рідко має можливість одружитися з чоловіком, якого вона кохає.
Ти одружилася саме так, звинуватливо кинула їй я.
Я мала глузд закохатися в короля Англії.
Я також! вихопився в мене крик.
Вона кивнула й лагідно поклала руку мені на потилицю, а коли я нахилилася до неї, вона поклала мою голову собі на плече.
Я знаю, моя люба, я знаю. Ричарду не пощастило в той день, а раніше йому щастило завжди. Ти, звичайно, вірила в те, що він переможе. І я вірила в те, що він переможе. Я також поставила свої надії і своє щастя на його перемогу.
Я справді повинна одружитися з Генрихом?
Так, повинна. Ти станеш королевою Англії й повернеш нашій родині велич. Ти принесеш Англії мир. Це великі речі. Ти будеш щаслива. Або принаймні ти матимеш право здаватися щасливою.
Вестмінстерський палац, Лондон
Листопад 1485 року
Перша сесія парламенту Генриха заходилася працювати, перекручуючи закони Ричарда, викидаючи його підпис із законодавчих актів так само, як раніше вони зірвали корону з його шолома. Насамперед вони скасували всі звинувачення у зраді, висунуті проти прихильників Тюдорів, проголосивши себе невинними й вірними лише інтересам країни. Мій дядько герцог Сафолкський і його сини Джон та Едмунд де Ла Поль стали вірними Тюдорам і забули про свою вірність Йоркам, хоч їхня мати Єлизавета належала до родини Йорків і є сестрою мого Ричарда та мого покійного батька. Мій зведений брат Томас Грей залишався у Франції як заручник, але його мали викупити і повернути додому. Король готовий відмовитися від підозр, які він мав як претендент. Томас написав благального листа, переконуючи короля, що він ніколи не намагався втекти з двору претендента, й тепер він повернувся до Англії під опіку моєї матері. А Генрих, переконаний, що він нарешті прийшов до влади, готовий забути його короткочасну зраду.
Вони повернули матері Генриха її родинний статок і маєтки; ніщо не здається таким важливим, як повернення багатства могутній матері короля. Потім вони пообіцяли виплатити пенсію моїй матері як королеві-вдові. Вони всі погодилися на тому, що закон Ричарда, в якому стверджувалося, що мої мати й батько ніколи не були законно одружені, слід скасувати як наклепницький. Більше того, його слід забути, щоб ніхто ніколи не згадував про нього. Одним розчерком пера тюдорівського парламенту нам повернули наше імя, і я та всі мої сестри стали законними принцесами династії Йорків. Про перший шлюб Сесилії було забуто; його ніби ніколи й не було. Вона знову стала принцесою Сесилією Йоркською, вільною для того, щоб одружитися з родичем леді Марґарет. У Вестмінстерському палаці слуги тепер опускаються на одне коліно, коли подають нам страви, й кожен звертається до кожної з нас ваша милість.
Сесилія з великою радістю сприйняла несподіване повернення наших титулів, та й усі ми, звичайно, були раді, що знову стали принцесами Йоркськими; але я бачила, як мати мовчки ходить понад холодною річкою, накинувши на голову каптур, заховавши холодні руки в муфту й дивлячись своїми сірими очима на сіру воду.
Ваша світлість, що з тобою?
Я взяла її за руки й зазирнула в її бліде обличчя.
Він думає, що мої хлопчики мертві, прошепотіла вона.
Я подивилася вниз і побачила багнюку на її черевиках і на краєчку сукні. Вона ходила вже близько години понад річкою, щось шепочучи до збриженої води.
Повернися в дім, ти застудишся, сказала я.
Вона дозволила мені взяти її за руку, відвести по вкритій гравієм доріжці до садових дверей і допомогти їй піднятися камяними східцями до її приватної кімнати.
Генрих, певно, має якийсь доказ, що обидва мої хлопчики мертві.
Я скинула з неї плащ і посадила її на стілець біля вогню. Моїх сестер не було вдома; вони пішли до крамниць торговців шовком, маючи у гаманцях золоті монети й узявши із собою слуг, щоб ті принесли їхні покупки додому, опускаючись на коліно, коли їх обслуговували. Дівчата тепер часто сміялись, радіючи відновленню свого імені. Лише моя мати і я переживали, придавлені горем. Я стала перед нею навколішки, відчуваючи холод сухої рогозяної мати під моїми коліньми. Я взяла її холодні, навіть крижані, руки у свої долоні. Наші голови були так близько одна від одної, що ніхто, навіть якби він підслуховував під самими дверима, не почув би нашого пошепту.
Ваша світлість, тихо запитала я. Звідки ти це знаєш?
Вона похилила голову, ніби дістала гострий удар у серце.
Він знає. Він мусить бути цілком певним, що вони обидва мертві.
Ти ще сподівалася, що твій син Едвард живий, навіть тепер?
Легкий жест, наче рух пораненої тварини, підказує мені, що вона ніколи не переставала сподіватися: її старший син із Йорків зміг у якийсь спосіб утекти з Тауера і ще живий, десь ховається всупереч імовірності.
Справді сподівалася?
Я думала, що знатиму, тихо відповіла вона мені. Я відчувала, що, якби мій хлопчик Едвард був убитий, серце мені це підказало б. Я думала, його дух не міг покинути цей світ і не доторкнутися до мене, коли він відходив. Ти знаєш, Елізабет, я дуже його люблю.
Але ж, мамо, ми обидві чули спів у ту ніч, спів, який лунає тоді, коли хтось із нашої династії помирає.
Вона кивнула.
Так, ми його чули. Але я все ж таки сподівалася.
Між нами запала коротка мовчанка, поки ми думали про смерть її надії.
Ти думаєш, Генрих здійснив пошуки і знайшов тіла?
Вона похитала головою. Була певна, що він їх не знайшов.
Ні. Бо якби він знайшов тіла, він показав би їх світу і влаштував би пишний похорон, аби всі знали, що їх уже нема. Якби він мав тіла, то поховав би їх по-королівському. Він наказав би нам усім одягтися в найчорніший одяг і носити жалобу протягом кількох місяців. Якби він мав твердий доказ, він би використав його, щоб очорнити імя Ричарда. Якби він міг когось звинуватити в убивстві, він би віддав його під суд і привселюдно повісив. Найкращим результатом для Генриха було б знайти обидва тіла. Він, певно, молився відтоді, як висадився в Англії, що знайде обох хлопців мертвими й похованими, щоб його претензії на трон були незаперечними, щоб ніхто не міг прикритися ними. Єдина особа в Англії, яка хоче знати навіть більше, ніж я, де мої сини, це Генрих, новий король.
Тож він не зміг знайти їхні тіла, але він переконаний, що вони мертві. Хтось, либонь, переконав його, що їх убито. Хтось такий, кому він довіряє. Бо він ніколи не повернув би королівський титул нашій родині, якби знав, що ми маємо хлопця, якому пощастило вижити. Він ніколи не зробив би вас, дівчат, принцесами Йоркськими, якби думав, що десь є живий принц.
Отже, його переконали, що Едвард і Ричард мертві?
Безперечно, переконали. Інакше він ніколи не підтвердив би, що твій батько і я були одружені. Та постанова, що робить вас принцесами Йоркськими, робить і ваших братів принцами Йоркськими. Якщо наш Едвард помер, тоді твій менший брат є англійським королем Ричардом Четвертим, а Генрих узурпатор. Генрих ніколи не повернув би королівський титул живому супернику. Він мусить бути переконаний, що обидва мої хлопчики мертві. Хтось мусив заприсягнутися йому, що вбивство справді відбулося. Хтось, безперечно, мав сказати йому, що обох хлопців убито, й він бачив їхні трупи.
Може, це його мати? прошепотіла я.
Вона єдина особа, яка мала причини їх убити; вона була тут, коли вони зникли, і жива тепер, сказала моя мати. Генрих жив у вигнанні, його дядько Джаспер був із ним; це міг зробити союзник Генриха герцог Букінгемський, але він помер, і ми про це ніколи не довідаємося. Якщо хтось переконав Генриха саме тепер, що він у безпеці, то це мусить бути його мати. Обоє вони хочуть бути переконані, що вони в безпеці. Вони думають, що обидва принци з династії Йорків, мертві. Далі він запропонує тобі одружитися з ним.