Звичайно, ми не можемо судити, наскiльки здiйсненними та вiрогiдними виявляться висунутi автором науково-фантастичнi гiпотези, але навiть зацiкавити цими проблемами читача- дуже велика справа.
А Володимир Бабула вмiв зацiкавлювати i iнтригувати. Пригадайте, читачу, чудесну невеличку повiсть "Пульс Всесвiту". З лукавою посмiшкою автор веде нас вiд сторiнки до сторiнки в гонитвi за секретом неймовiрної, парадоксальної ситуацiї, :в яку потрапив головний герой твору. Ви вже ладнi звинуватити автора в нахабнiй мiстифiкацiї, ладнi вигукнути, що все описане - нерозумнi вигадки... i раптом усе стає зрозумiлим, абсолютно логiчним i виправданим, I ви доброзичливо посмiхаєтесь: ну й штукар оцей автор! Добряче закрутив сюжет!
Так, Володимир Бабула багато чого вмiв i багато чого зробив. Звичайно, в книзi, яка лежить перед Вами, можна знайти й огрiхи та недолiки. Але перелiчувати їх зараз, мабуть, не варто, бо автора вже немає серед живих.
Володимир Бабула прожив коротке, але яскраве життя. Народився вiн 24 липня 1919 року в Моравiї, в сiм'ї комунiста й цим i визначилась його подальша бiографiя.
Коли читаєш твори Володимира Бабули, можна подумати, що вiн був iнженером або вченим,- в усякому разi, його обiзнанiсть в галузi науки й технiки вражає широтою дiапазону, глибиною узагальнень. Але нi, Бабула скiнчив Художню академiю в Празi як художник-скульптор. Тiльки не довелося йому працювати за фахом. Коли гiтлерiвцi окупували Чехословаччину, Володимира Бабулу, як активного комунiста, ув'язнили у концтаборi, який i став для нього найсуворiшою школою життя. Та випробування не зламали його, не зробили жорстоким i злим. Може, саме в концтаборi, бачачи тупу жорстокiсть гiтлерiвських посiпак, письменник вимрiяв ще невиразнi силуети щирих i людяних персонажiв своїх майбутнiх книг. I, певно, саме тодi Володимир Бабула зрозумiв своє покликання - будити в молодому поколiннi дух творчого дерзання, виховувати його людяним i розумним.
По вiйнi Володимир Бабула довгий час працював головним редактором чехословацького журналу "Наука i технiка молодi", а пiзнiше - головним редактором журналу наукової i технiчної iнформацiї. Писав повiстi й оповiдання, а часом виступав i як художник-iлюстратор. Провадив велику громадсько-полiтичну роботу. Володимир Бабула був щирим i вiдданим другом радянських людей,- та втiм, оця доброзичливiсть проступає на кожнiй сторiнцi його творiв. Вiн щедро вiддавав свої сили i здiбностi... й вельми мало дбав про своє здоров'я, Пiсля тривалої важкої хвороби Володимир Бабула помер у Празi 11 листопада 1966 р. на сорок сьомому роцi життя, так i не здiйснивши свою обiцянку вiдвiдати наш Київ удруге.
***
Збiжить ще скiлькись там рокiв. Готуватиметься до старту в зоряний Космос могутня ракета. Досвiдчений космонавт востаннє оглядатиме рiдну Землю перед радiсним i тривожним польотом у невiдоме.
Перебiгатиме в його пам'ятi найдорожче, найцiннiше в життi,- те, що слiд забрати з собою як невагомий, але дуже потрiбний вантаж
I, може, пригадається йому прочитана в далекому дитинствi книга про смiливих завойовникiв Всесвiту. Певно, не вдасться згадати нi назви її, нi прiзвища автора. Але вiдновиться те свiтле почуття пiднесеностi й вiри у всемогутнiсть Людини, яке так схвилювало його колись давним-давно i, може, якоюсь мiрою визначило весь його подальший життєвий шлях.
Письменники помирають Але книги продовжують жити I сигнали з Всесвiту будуть лунати завжди, тiльки все з бiльшої i бiльшої вiдстанi. Це - позивнi перших хоробрих, що торують шлях у невiдоме,
Микола ДАШКIЄВ
ЧАСТИНА ПЕРША
ПРОБУДЖЕННЯ
Роздiл I
Син
Пiвночi
Кабiна мiжпланетного корабля, освiтлювана тiльки м'яким спокiйним сяйвом Землi, тоне в сутiнках.
Чоловiк сидить у крiслi бiля круглого вiкна i не може вiдiрвати очей вiд незвичайної картини.