Поппі подивився на типа, що йшов йому назустріч. Усміхнувся, але було зрозуміло, що він не має зеленого поняття, хто це. Так, щось знайоме було ці очі, цей колір волосся, ці риси обличчя, але він не памятав. Статурний, з великими руками та широкими грудьми. Степ, помітивши запитальний погляд Поппі, усміхнувся, намагаючись його заспокоїти.
Сто років не бачились, еге ж? Як твої справи?
Степ дружно поклав руку на плече Поппі.
Сицилієць, Полло та Луконе, що були щасливі супроводжувати Степа, влізли у центр групи. Анналіза все ще усміхалася, коли зустрілася поглядом зі Степом. Вона єдина його впізнала. Усмішка повільно сповзла їй з обличчя. Степ відвів очі й присвятив цілковиту увагу своєму другові Поппі, який усе ще спантеличено дивився на нього.
Вибач, я ніяк не можу пригадати
Як же так?! Степ усміхнувся йому, все ще обіймаючи за плечі, ніби вони були двоє старих друзів, що давно не бачилися. Мені сумно таке чути. Зачекай. Раптом йому сяйнула чудова думка. Можливо, ти згадаєш ось це.
Витягнув із кишені джинсів капелюшка. Поппі подивився на капелюшок, потім на усміхнене обличчя осадкуватого типа, який тримав його в обіймах. Ці очі, це волосся. Ага, ну так. Це був той шмаркач, якого він колись віддухопелив.
Курва!
Поппі спробував вивільнитися з-під рук Степа, але той блискавично схопив його за волосся, заблокувавши.
Коротка память, га? Привіт, Поппі.
І, притягнувши його до себе, так жорстко вдарив головою, що розтрощив тому носа. Поппі нахилився, схопився за обличчя. Степ ударив ще раз, з усієї сили. Поппі майже відскочив назад, з брязкотом налетів на віконницю.
І тут Степ насів на нього; ще до того, як той упав, заблокував його, схопивши рукою за горло. Правим кулаком зарядив йому цілу купу ударів згори вниз, по лобі, розбивши брову та губу.
Відступив і, перш ніж Поппі упав, влупив йому кулаком прямісінько в живіт, перекривши дихання.
Хтось із друзів Поппі спробував утрутитися, але Сицилієць їх одразу ж зупинив.
Спокійно, видихай, стій тихо, зрозумів?
Поппі лежав на землі, Степ гамселив його по грудях, по животу. Поппі спробував згорнутися, закрити обличчя, але нога Степа була нещадною. Бив, де тільки знаходилось місце, потім почав місити його згори. Піднімав ногу і гатив підбором. Сухий сильний удар по вуху, яке тут-таки розірвалося й закривавило, по мязах ніг, по боках, майже стрибаючи по ньому всією своєю вагою. Поппі вигинався при кожному ударі й нарешті проскімлив жалібно:
Досить, досить, прошу тебе!
Викашлював кровю, яка збігала просто в горло, відпльовував слину, яка звисала з губи. Степ зупинився. Відновив дихання, пострибавши, подивився на свого ворога на землі, нерухомого, переможеного. Потім різко розвернувся і кинувся на білявого хлопця позад себе. Це був той самий, що тоді тримав його ззаду. Ударив йому ліктем в обличчя, навалюючись усією своєю вагою. У типа випали три зуби. Два на землю. Степ обперся колінами об його плечі. Заблокувавши його так, почав гамселити кулаками по обличчю. Потім схопив його за волосся, із силою почав гатити головою по землі. Раптом хлопця зупинили чиїсь дужі руки. Це був Полло. Підняв його під пахви.
Ну ж бо, Степе, годі, ходімо звідси, ти його добиваєш.
Сицилієць та Луконе також наблизились. Сицилієць уже мав на кілька проблем більше за інших.
Ходімо, так буде краще. Бо, мабуть, якась падлюка вже покликала копів.
Степ відсапався, пройшовся півколом між дружками Поппі, які мовчки дивилися на нього.
Гівнюки!
І плюнув в одного, що стояв з пляшкою кока-коли у руці, влучив в самісіньке обличчя. Пройшов перед Анналізою й всміхнувся їй. Вона несміливо всміхнулася у відповідь, не знаючи до ладу, як поводитись. Ледь ворухнула нижньою губою, тож вийшла якась дивна гримаса. Степ та інші заскочили на свої «Веспони» й поїхали геть. Луконе кермував, як божевільний, позаду сидів Сицилієць; горлали обидва господарі дороги. Потім наблизились до Полло, позаду якого сидів Степ.
Бляха, ти ту блондинку легко міг шпокнути Вона була згодна.
Передаєш куті меду, Луконе. От завжди тобі подавай все й одразу. Потихеньку, ні? Треба вміти вичікувати. На все свій час.
Того вечора Степ пішов у гості до Анналізи, прислухавшись до поради Луконе. Вона шкодувала, що не подзвонила йому раніше, клялася, що їй дуже прикро, що вона насправді хотіла це зробити, але була страшенно, надзвичайно зайнята. У наступні дні Анналіза дзвонила йому багато разів. Але Степ був такий зайнятий, що не знайшов навіть часу відповісти на дзвінок.
6
Музика.
Дівчина, що мешкала неподалік, увімкнула «бумбокс». «Кролик теж остогид». Малюк, уже напідпитку, заскочив на дашок і, танцюючи у своїх «кларксах» на босу ногу, просякнутих потом і без шнурків, спробував зобразити брейк. Не вийшло.
Яху-у-у-у! сильно ляснув долонями. Сто десять. Увага, ми наближаємося до рейтингу найбільш пітних. Під номером один у нас іде Сицилієць. Помітні плями поту під пахвами та на спині, він схожий на фонтан і тхне, мовби не використовує дезодорант. Може звести з розуму Дебору.
Блондинка з невміло окисленим волоссям високо завязаною косою, поцяткованою відтінками жовтого та чорного, відгукнулася:
Гей, Мал, стули свого писка!
Оксфорд, у прекрасній відповідності до всього іншого.
Малюк, усе ще намагаючись танцювати, зробив ще один невдалий крок і показав їй сідниці. Цей жест зустріли схвальним свистом.
Під номером два виступає Гак. Неймовірно! У нашому «хіт-пітняді» він піднімається зі страшною швидкістю. Не у сенсі відтискань, бо з цим, як ви можете помітити, має деякі проблемки. До речі Сто одинадцять!
Степ, Гак та Сицилієць зробили неймовірні зусилля. Піднялися всі троє, виснажені, червоні та засапані.
Як ви можете побачити, чудова футболка від «Ральф Лорен» змінила свій колір. Тепер його можна було б назвати полинялим зеленим або радше мокрим зеленим.
Малюк, вимахуючи кулаками біля грудей, головою вторував ритму нового шлягера, який ді-джей по радіо оголосив успіхом року. Зробив пірует і повів далі:
Ви тільки подумайте, він так пітніє, що під повязкою вже утворилося щось типу басейну. І знаєте, хто там плаває?
Ні, скажи нам!
Деякі з учасників, що вибули, разом зі своїми дівчатами закричали знизу:
Хто?
Малюк зробив ще один пірует у ритм музики.
Лонові воші Дебори.
І вказав на неї пальцем. Усі зареготали, як навіжені, окрім Дебори, яка підняла бляшанку і спробувала пожбурити в нього. Не влучила. Неонові бризки розсипалися за плечима Малюка.
В яблучко!
Літера «Ш» з голубого пластику поблимала кілька разів, усе слабше, і згасла майже вся, залишивши одну закарлючку.
Малюк зробив жест рукою на кшталт «так не можна чинити», вихиляючись під музику, вказав на зірки на небі й знов почав танцювати брутально, підстрибуючи та роблячи дивні гримаси ротом. Дотанцював до вивіски, ненавмисно зміненої непевною рукою Дебори. Усміхнувся й показав на новий напис: «ГИК». Йому не треба було повторювати двічі відкрив рота й сунув туди пальці.
Його відрижка рознеслася по всій площі. Цей тваринний звук відлунював повсюди. Довгий, потужний, від якого відганяло пивом. Усім тим, що накопичилося в тілі Малюка. Потім, усе ще гикаючи, Малюк знову привітав подругу: «Привіт, Деборо».
Цього разу вона теж весело засміялася разом з іншими, похитуючи головою.
Сто дванадцять! У той час, як ми тут розважаємося, пані та панове, є люди, які страждають. Але повернімося до нашого рейтингу. Останнім є, природно, Степ. Майже ідеальний, волосся дещо розкуйовджене, хоча воно таке коротке, що цього й не помітно
Малюк нахилився, щоб роздивитися його ближче, потім рвучко підвівся й закрив лице руками.
Неймовірно, я бачив одну краплю поту, але я вас запевняю, що вона була одна-єдина!
Малюк викинув руки вгору, розставляючи ноги у рваному ритмі брейк-дансу. Зробив щось на кшталт шпагату, що піддало важкому випробуванню його джинси, і без того обдерті. Ризикований хрускіт суглобів змішався з тріскотом занадто натягнутих запошивок, але тут-таки обидва ці звуки зникли, перекриті іншим, набагато гучнішим і не позбавленим смороду.