І їх було багато? Маддалена була безперечно найромантичнішою з групи.
Надзвичайно багато!
Неподалік інша версія.
Ну і що ти робив учора?
Гак. Грудні мязи великі й широкі, гладкі й рівні, як і решта шкіри. «Куртка авіатора» з нашивкою «USA», позичена в якогось американця, дещо вищого за молодого героя «Кращого стрільця» і безперечно менш кмітливого. Власне, вона так і не повернулася до господаря. Гак. Вічна повязка на оці. Довге волосся кучерями, світлішими на кінчиках, яке надало б йому ангельського вигляду, якби не його інфернальна слава.
Ну ж бо, кажи, що ти робив учора ввечері?
Нічого. Ми з Ґлорією пішли поїсти до «Баффетто», а потім, оскільки її родаків удома не було, то пішли до неї, позлучалися. Все як завжди, нічого особливого.
Даріо тут-таки запропонував план вечора, що відволік би увагу від учорашнього. Але Гак не відступав.
Непорушний, він сидів верхи на своєму старому «900 Bol dOr», нещодавно модифікованому, ще швидшому, з бензобаком жовтого кольору, і через це унікальному. Цей мотоцикл наганяв ляку на всіх не так через потужність двигуна, як через міць кулаків того, хто зазвичай був за кермом.
А чому ви нам не потелефонували?
Та ми так вийшли, не плануючи, раптово.
Як дивно, ти майже ніколи нічого не робиш, не плануючи, раптово.
Його тон не віщував нічого доброго. Інші це помітили. Полло та Луконе припинили грати у футбол зімятою бляшанкою. Тією самою, яку нещодавно Луконе боднув головою. Вони підійшли, усміхаючись, Малюк глибше затягнувся цигаркою і вишкірився, як він це зазвичай робив, а дим виходив у нього через широкі щілини між зубами зі слабким хрипом, як у дракона. Як у занадто гладкого дракона, щоб якийсь лицар дав собі клопіт убивати його.
А знаєте, хлопці, у Ґлорії та Даріо вчора були шість місяців, і він вирішив відсвяткувати це сам.
Неправда.
Як же ні? Тебе бачили, як ти гамав піцу. А це правда, що ти хочеш відкрити власний бізнес?
Еге ж, кажуть, ти хочеш стати квіткарем.
«Вау!» Усі почали плескати та стукати його по спині, у той час як Гак обхопив ліктем його шию і затиснутим кулаком сильно тер йому голову.
Романтичненький він
Ой! Облиште мене
І всі на нього насіли, регочучи, як навіжені, майже душачи його своїми анаболізованими мускулами. Потім Кролик, показуючи два великі передні зуби, які й подарували йому це мультяшне прізвисько, заволав типове для себе:
Хапаймо Ґлорію!
Маддо, допоможи!
Блакитні «All Star», із маленькою червоною зірочкою, що вінчала гумову заокруглину над кісточкою, спустилися з «Веспи» й легко торкнулися землі. Ґлорія пробігла лише два кроки, як її заграбастав Сицилієць. Її біляве волосся, тепер вільніше після втрати гребінчика, дивно контрастувало з підбитим оком Сицилійця, з його кепсько зашитою бровою, з цим приплюснутим мяким носом, що залишився без кістки після прямого удару кілька місяців тому в боксерському клубі «Фєрмонті».
Облиш мене, припини.
Умить Малюк, Полло та Кролик оточили його і, роблячи вигляд, що допомагають йому підкидати у повітря ці гарно розподілені пятдесят пять кілограмів, зосереджували всю увагу на тому, щоб класти свої лапи на потрібні місця.
Припиніть зараз же.
Решта дівчат наблизилися до групи.
Відпустіть її.
Вони вирішили бути падлюками замість того, щоб святкувати з нами? Ну що ж, ми їх привітаємо зараз, у наш спосіб.
Ще раз високо підкинули Ґлорію, регочучи та жартуючи.
Вона впала на підставлені мозолясті руки, звиклі до набагато важчих штанг та гантелей; ці руки розважалися, торкаючись її зваб.
Даріо, хоч він був дещо менший за інших і дарував троянди, розштовхав їх. Схопив Ґлорію за руку посадив собі за спину.
Годі вже, дайте їй спокій.
Спробував піти з нею геть.
А якщо ні?
Сицилієць посміхнувся й застиг поперед нього, широко розставивши ноги. Його джинси, дещо збляклі на потужних мязах стегон, напнулися. Ґлорія пригорнулася до плеча Даріо. Досі вона стримувала сльози, тепер затамувала й подих. Її голубі очі змокріли від страху. Маленькі ручки, на яких виблискувала нова каблучка, судомно вчепилися в куртку хлопця.
То що ж ти зробиш?
Даріо подивився Сицилійцеві у вічі.
Посунься! Якого хуя?! Завжди ти бикуєш.
Губи Сицилійця при цих словах повільно опустилися, посмішка зникла. Ліва брова наблизилась до своєї менш таланистої сестри, і глибокий вдих, глибший за звичайні, напнув йому груди.
Що ти сказав?
Сицілієць гнівно заграв грудними мязами. Даріо стиснув кулаки.
Палець, схований за іншими, глухо хруснув. Ґлорія прикрила очі, у Малюка цигарка повисла на губі. Ні подиху, ні диму, ані поруху повітря. Тиша. Аж раптом рев розірвав повітря. Із шумом підїхав мотоцикл Степа. Нахилився на початку повороту і швидко випрямився, загальмувавши посеред групи.
Степ натиснув червону кнопку, мотор вимкнувся, усмішка розквітла на його обличчі.
Ну, що ви тут гарного поробляєте?
Ґлорія нарешті зітхнула, розслабилася й повернулася до нормального ритму дихання. Сицилієць глянув на Даріо.
Ця легка посмішка відсунула проблему на інший раз. Даріо розвернувся і, обійнявши Ґлорію, відійшов від групи. Сицилієць на мить провів його поглядом, потім хрипко мовив:
Нічого, Степе, тут занадто багато базікають і занадто мало рухаються.
Хочеш трохи розімятися?
Підніжка мотоцикла спрацювала, щойно її торкнулися. Як складаний ножик, вона встромилась у землю, тримаючи вагу мотоцикла. Степ зістрибнув із нього і скинув куртку.
Викликаю суперників.
Пройшов повз Малюка і, обіймаючи його, забрав із рук щойно відкритий «Гайнекен».
Привіт, Мал.
Привіт.
Малюк усміхнувся, щасливий бути його другом, і дещо менше що віддав пиво. Він віддалено нагадував Джона Белуші. Насправді йому б хотілося більше скидатися на нього, але Малюк не наважувався.
Степ закинув голову, пючи, й після довгого ковтка зустрівся очима з Маддаленою.
Привіт.
Її мякі губи, рожеві й зблідлі, ледь ворухнулися, промовляючи вітання майже пошепки. Зблиснули маленькі рівні й дуже білі зуби, у той час як її прегарні зелені очі намагалися передати все її кохання. Марно. Він був молодий, але вже такий дорослий і все ще сповнений мрій.
Степ підійшов до неї, дивлячись їй просто у вічі. Очі Маддалени були прикуті до нього. Вона не могла відвести погляду, поворухнутися, зробити будь-що інше, зупинити це сердечко, яке, мов збожеволіле, співало сольну партію Філа Коллінза. Степ приголубив її якимсь дивним жестом, поклавши долоню на щоку й провівши великим пальцем по вилиці.
Потримай оце.
Він зняв «Дайтона» зі сталевим браслетом і вклав їй у руки. Маддалена затисла годинник у руці й піднесла його до вуха. Почула легеньке дзижчання те саме, що вона слухала кілька днів тому під своєю подушкою, поки він спав, а її життям було дивитися на нього впродовж довгих хвилин у німій тиші. Тоді здавалося, що час завмер.
Степ легко видряпався на дашок «Ладзарескі». Пройшов над воротами кінотеатру «Вінья Клара», нещодавно знову відкритого під назвою «Одеон».
Ну, хто долучиться?
Стоячи на дашку, глянув униз на групу своїх друзів.
Ну, якого дідька ви досі там робите?
Вони малий такий дивний вигляд згори, коротковолосі хто більше, хто менше. Полло, як завжди, переборщив. Його волосся здавалося легенькою білявою борідкою, яка, залишивши щоки, видряпалася нагору й закрила всю потилицю. Малюк мав волосся дещо довше за інших, але не аж таке, щоб прийняти його за лівака. Він був не такий осадкуватий, як інші. Звісно, теж ходив до спортзалу «Flex Appeal», але тільки для того, щоб побуянити там, поки інші тренувалися. Майже у всіх них були помітні фігури. Реготали, всі схиблені на тому, щоб похизуватися бодай на сантиметр більшими біцепсами, ніж у інших. Їхні батьки, адвокати чи банкіри, портьє чи автозаправники, не могли збагнути цієї навіженості. Такі різні між собою за професією та статками а їхніх дивних синів повязувала міцна дружба і неймовірна манія знищувати за сніданком сирі яйця, жахливі протеїнові коктейлі з порошку, пивні дріжджі, пророщену пшеницю та печінку тріски.