І все це часто заводило в глухий кут. Або ж процедуру визнавали нечинною через втручання у приватне життя. Це було перше, про що клопоталася сторона захисту. Легко було довести, що мікрофон у квартирі дозволив дізнатися з особистого життя набагато більше, аніж про одну-дві підозрілі розмови. І слідчий суддя раптом опинявся поза законом. Бо перейшов межі службових повноважень. Справу закрито. Жанна була готова піти на цей ризик. У кожному разі, вона не бачила, з якого ще боку тут можна було зайти.
Чекаючи, доки передзвонить Брецель, вона зайшла в мережу й пошукала контактні дані осіб для прослуховування. Робочі. Особисті. Мимохідь перевірила ще одну деталь. Деталь, яка від початку крутилась у неї в голові. Жанна написала листа й знову занурилася в матеріали.
Через пів години задзвонив телефон. Стаціонарний. 19:30. Один дзвінок. Хвилинна пауза. Ще один дзвінок. Жанна підняла слухавку: це точно був Брецель. Вони домовилися про цей код, щоб уникати небажаних розмов. Журналісти завели моду телефонувати суддям після сьомої вечора, щоб точно натрапити на них, а не на секретарів.
Це бомба, сказав Брецель. Я в ділі.
Його голос аж дрижав від захоплення.
У понеділок заїду по судові доручення. Уже сьогодні запущу прослуховування мобільних і стаціонарних ліній. Завтра встановимо обладнання в офісах. Субота, ніхто нас не займатиме. Також відправлю хлопців у По, щоб подбали про приміщення фірм.
Жанна здригнулася. Її також захоплювала вся ця «воєнна машина». А цей раптовий поспіх Брецеля підтвердив те, що вона і так знала. Цей чоловік не був боягузом. Він не думав про карєрне зростання чи пенсію. Цей чувак був на її боці.
Але є один нюанс, мовив він. Останнє імя в списку, Антуан Феро. Яким хріном він стосується цієї історії?
Жанна чекала на це запитаня.
Не хвилюйся. Я розберусь.
Це психоаналітик чи психіатр?
І те, і те.
Ти поставила до відома раду медиків?
Кажу ж тобі, я розберусь.
Це порушення лікарської таємниці. Це стовідсоткова лажа, красуне.
Це моя справа, гаразд? Ці записи розшифровувати не треба. Відправлятимеш їх просто мені. У вигляді цифрових копій. Із запечатаними оригіналами. Щовечора. Окей?
Що за мутки?
Ти мені довіряєш чи ні?
Обладнаємо його кабінет завтра після обіду.
Жанна повісила слухавку. У роті пересохло. Вона щойно вчинила найсерйозніше з усіх порушень професійної етики. Смертний гріх для суддів.
Вона додала до списку людей, яких слід було прослуховувати, психоаналітика Тома.
Вона знала його імя.
Знайшла адресу його кабінету в довіднику.
Вона прослухає записи Тома й дізнається.
8
Минуло шість днів. Усе пішло не так, як очікувалося.
Тридцять першого травня, в суботу, Брецель надіслав запити на прослуховування мобільних до операторів «Orange» і «France Télécom». Хлопці з МСТЗ встановили жучки в кабінеті Бернара Хіменеса в штабі РПС: політик склав повноваження в Міністерстві оборони в 2007 році й обійняв посаду скарбника партії. Також вони обладнали офіс Жана-Пєра Ґріссана, генерального секретаря, і Сімона Матюрі, гендиректора компанії RAS. Що ж до прослуховування EDS та «Noron», Атцель відправив людей до По ще в пятницю ввечері. Згідно з пунктом 4 статті 18 Карного кодексу, слідчий суддя може відправляти фліків у будь-яку точку Франції, якщо це сприятиме «виявленню правди». Кабінети Жана-Луї Деммара, керівника «Noron», та Патріка Леша, директора EDS, обладнали мікрофонами впродовж вихідних. Стаціонарні лінії переадресували. Мобільні підєднали до серверів.
У вівторок, 3 червня, Жанна отримала перші розшифровки. Кілька аркушів. Без результатів. Ні підозрілих розмов. Ні натяків на можливі інтриги. Тим більше на виведення коштів, інструкції з оплати чи передачу готівки. Навіть жодних загадкових конструкцій, які давали б привід припустити наявність якогось шифру. Нічого. Підозрювані використовували інший спосіб комунікації, у цьому Жанна не сумнівалася.
Того ж дня вона залучила компютерні служби, щоб отримати їхні емейли. І там чисто. RAS виправдовувала свою назву. А проте Жанна інстинктивно відчувала, що всі ці схеми й досі діяли. Можливо, хтось попередив їх про «жучки». Брецелю можна було довіряти. Хлопцям із МСТЗ також. Але витоки інформації завжди трапляються. Світ судочинства найдірявіший з усіх адміністративних установ.
Насправді ж від самого початку всіх цих серйозних маніпуляцій Жанну Коровську цікавив інший бік справи. А саме необроблені записи з кабінету Антуана Феро, психоаналітика Тома, які їй передавали з понеділка. Два диски: одинопечатаний оригінал, другийкопія для прослуховування, загорнуті в цупкий конверт з Жанниним іменем, який щовечора просовували під двері її квартири. Консультації психолога за цілий день.
Тут клювало набагато краще.
Аж занадто добре, чесно кажучи.
Жанна знала дні й години візитів Тома. Понеділок, 14:00. Середа, 15:30. Першого ж вечора вона поставила понеділковий запис на перемотування, поки не впізнала голос Тома. І тоді дізналася все, що хотіла.
У Тома була не одна коханка, а дві.
Він говорив про одруження, дітей, вагався між ними двома.
Казав, що йому час осісти. Будувати сімю.
Але Жанна участі в кастингу не брала. Тома ні разу про неї не згадав. Їй не було місця в його сьогоденні. Тим більше в майбутньому. Вона була лиш однією з тих, хто дозволяв йому вдовольнити свою жагу, втамувати спрагу завоювань«спорожнити яйця», як елегантно висловлюються чоловіки, щоб тепер, нагулявшись, спокійно заснувати родину. Що ж до кандидаток у дружини, їм обом не було й двадцяти пяти років. Пффф
Жанна десять разів переслуховувала той уривок, плачучи, бісячись, лаючись. Як вона могла присвятити стільки часу цьому мудаку, покласти на нього стільки надій? Тієї ж ночі вона розірвала його листи, повикидала його фото, повидаляла емейли й стерла номер із контактів на мобільному. Не могла сказати, чи стало їй краще, але принаймні в неї не лишилося сумнівів.
І все ж Жанна гаряче чекала на вечір середи з, варто визнати, неясними сподіваннями. З цією клятою надією, яка риє могили дівчатам. Можливо, впродовж наступного прийому він нарешті згадає її? Хрін там. Новий диск підтвердив діагноз. Дві жінки. Два дівчиська. Шлюб чи то з першою, чи то з другою. І так само ні слова про Жанну. Стару бабу.
Тоді жінка помітила натяки на деякі зміни. Те, що почалося з вечора понеділка Певним чином перший запис був жорстким, але оздоровчим. Таким собі катарсисом. Звільненням через біль. Вона мусить іти своїм шляхом.
А тепер вимальовувався інший процес. Із нездоровою допитливістю Жанна починаючи з вівторка завела звичку, стоячи посеред вітальні й поїдаючи рис, слухати на компютері записи інших прийомів. Голоси. Таємниці пацієнтів.
Наприклад, її вразив один уривок. Це був священник близько пятдесяти років:
Моя віра слабне, лікарю. Я тільки з вами можу про це поговорити. Моє переконання слабшає Ніби згорає. Це наче запалений ґнотик, який завжди гасне в певній точці
У якій точці?
Скажімо, я вірю в усе аж до смерті Христа. А далі не йде. Не можу я прийняти подальші чудеса. Воскресіння. Повернення Ісуса до апостолів. Неможливо.
Отже, ваша віра закінчується на розпятті?
Так, на розпятті.
Пауза.
Ви народилися в багатодітній сімї, чи не так?
Семеро братів і сестер. В Ельзасі. Ми часто про це говорили: я мав щасливе дитинство.
Але вашому батькові більше подобалася наймолодша дитина.
Лікарю, це не становило для мене проблеми. Я був найстаршим. Я розумів батькові вподобання. До того ж я рано увірував. Віра сповнила мене й дуже рано підштовхнула покинути дім.
Антуан Феро нічого не каже. Священник прицмокує. Схоже, у нього пересохло в горлі. Жанна добре знала це відчуття. Коли говориш, поклавши голову на подушку, слина в роті пересихає, а в голову вдаряє кров.
Віра, що закінчується на розпятті, повторює Феро.
То й що?
Ви пригадуєте останні слова Христа?
Знову тиша. Тоді голос священника промовляє, ніби визнаючи свою поразку:
«Батьку, чому ти покинув мене?»
Жанна всміхалася, жуючи свій рис. Молодець, Феро Вона уявляла собі його кабінет. Лакований паркет. Марокканський килим. Червонувато-бурі тони. Книжки на полицях. Біля кушеткикрісло, повернуте спинкою до вікна. Трохи далі діагонально до кушеткиписьмовий стіл.