Вибачте, ви не проти, якщо я ввімкну свій ноутбук?
Звісно ж ні. Прошу вас.
Вона увімкнула зарядний пристрій та сіла ближче, знов розклавши навколо свої блокноти. Я повернувся до історій своїх хворих.
«Висновки за результатами консультації відя поглянув у календар, шукаючи потрібну дату,23 січня. Лікар: Бен Пейн. Пацієнт: Ребекка Патерсон. Особисті дані: дата народження 6 липня 1995 року, номер медичної картки BMC2453, стать жіноча, білошкіра, успішний форвард правого флангу футбольної команди, лідер за кількістю голів у Флориді, має багато запрошень від різних клубів країни, включно з чотирнадцятьма пропозиціями від клубів Першого дивізіону. Три тижні тому мала операцію. Післяопераційний період стабільний, без ускладнень. Проходила активну фізіотерапію. Повний спектр руху відновлено, тест на згинання127 градусів. Тест на силусуттєві покращення, як і в тесті на рухливість. Загалом, нога як нова, а за її словами, навіть краще. Пацієнтка повідомляє, що під час рухів болю немає. Їй дозволено повернутися до усіх її спортивних занять, окрім скейтбордингувід цього я радив би втриматися років до тридцяти пяти».
Я взяв наступну теку.
«Перша ортопедична консультація, 23 січня. Лікар: Бен Пейн,доводиться повторювати те саме, бо у світі електронних даних усе постійно плутається, і треба, щоб на кожному записі була вся необхідна інформація.Пацієнт: Рашид Сміт. Особисті дані: дата народження 19 лютого 1979 року, номер медичної картки BMC17437, стать чоловіча, темношкірий, почав грати на позиції захисника у Джексонвілльських ягуарах. Чесно, найшвидша людина, яку я бачив. Згідно з результатами МРТ розриву звязок чи сухожилок немає. Рекомендовано агресивну фізіотерапію. Також я б радив утримуватися від відвідування баскетбольних майданчиків до завершення професійної футбольної карєри. Рухливість обмежена через больові відчуття та подразливість, але за дотримання порад це зникне після завершення сезону. Можна відновлювати обмежені силові та швидкісні тренування, але до появи больових відчуттів. Повторний огляд призначено за два тижні. Також треба зателефонувати у баскетбольний клуб YMCA та сказати, щоб його картку анулювали».
На цьому поки що все. Ховаючи документи в рюкзак, я помітив, що жінка сміється.
Ви лікар?спитала вона.
Хірург,я помахав текою, яку ще тримав у руці.Розбираюся з пацієнтами за минулий тиждень.
А ви добре їх знаєте, еге ж? Своїх пацієнтів. Пробачте, не могла не підслуховувати,вона осміхнулася, перепрошуючи.
Це моя дружина мене навчила,пояснив я.
Чого саме?
Бачити у людях дещо більше за суму серцебиття та кровяного тиску відносно до індексу маси тіла.
Мені б такого лікаря!знов засміялася молодиця.
А ви?..кивнув я на записники.
Журналістка, веду рубрики у кількох часописах для жінок,вона таким самим жестом помахала записником.
А про що пишете?
Про моду, усілякі нові тенденції, про стосунки. Частіше за все з гумором та сатирою. Одначе не плітки, ні, я не з тих.
А я і двох слів звязати не зможу. А скільки статей на рік ви пишете? Приблизно?
О Гадаю, сорок чи пятдесят.Вона схилила голову.Зазвичай лікарі ненавидять такі штуки,жінка кивнула на диктофон, який я й досі тримав у руці.
А я навпаки, майже завжди з ним.
Що, талісман?
Щось на взір цього,розсміявся я.
Так зручно користуватися?
Ну, мені справді зручно. Гадаю, без нього вже буде важко.
Журналіст у моїй душі відчуває тут якусь історію.
Він не помилився. Диктофон мені Рейчел подарувала. Це моя дружина. Я тоді гнав вантажівку з нашими меблями у Джексонвілль, додому. На мене чекала робота в лікарні, і графік дуже лякав Рейчел. Вона боялася стати типовою «вдовою лікаря», знаєте? Чоловіка ніколи немає, а дружина вечорами сидить удома з морозивом та дешевими серіалами. А диктофон Так ми, можна сказати, спілкуємося. Намагаємося не згубити якісь наші дрібнички Слухаєш голосі ніби інша людина поруч. Я щось розповідаю їй між операціями чи коли мені треба вставати серед ночі. Потім через кілька днів віддаю їй. Вона записує якісь свої думки та переживання й віддає мені.
А чому б просто не користуватися телефоном?
Та ні, це не те саме. Спробуйтеви зрозумієте, про що я.
Давно ви одружені?
Гм-м цього тижня виповниться пятнадцять років.Я кинув погляд на її руку. Каблучка на пальці являла собою таку, які дарують на заручини, але обручки не було.А ви що ж, от-от маєте вийти заміж?
Молодичка стримала усмішку.
Якраз намагаюся встигнути на передвесільну вечерю. Завтра.
О, мої вітання!
Вона похитала головою та оглянула натовп.
У мене ціла купа весільних справ, а я сиджу тут і пишу статтю про якийсь писк моди, який мені навіть не подобається.
Гадаю, ви хороша журналістка,зауважив я.
Ну, мабутьраз вони мені ще платять,жінка стенула плечима.Я навіть чула, що є люди, які купують журнали винятково заради моєї колонки. Щоправда, я ніколи їх не бачила.Її усміх дійсно зачаровував.Так що, ви й досі живете у Джексонвіллі?
Саме так. А ви звідки?
З Атланти.Вона простягла мені свою візитівку: Ешлі Нокс.
Можна Ешлі?спитав я.
Звісно. Ось тільки тато називає мене Ешером. Він хотів хлопчика, а коли принесли дитину не з тим комплектом обладнаннятобто взагалі без належного причандалля,йому довелося трошки змінити імя. Нічого дивного, що замість балету та бадмінтону мені випало вивчати тхеквондо.
А, тобто ви одна з тих, хто може ногами збивати усілякі речі з голів інших людей?
Вона кивнула.
Ну тоді нема чого дивуватися з вашої гнучкості.
Знову кивоквочевидь, у неї немає потреби когось вражати.
То що, маєте і пояс якийсь?
Жінка піднесла три пальці.
У мене був один тхеквондист минулого тижня. Довелося поставити йому кілька гвинтів та пластину в гомілку.
Що з ним сталося?
Ударив ногою супротивника, а той поставив блок ліктем. Ну, гомілка й зігнулася в інший бік.
Доводилося таке бачити.
А самій не випадало ближче знайомитися з хірургами?
Авжеж. У підлітковому віці, та й трохи пізніше теж. Я багато їздила на змагання. Навіть на національному рівні, у різних країнах. Отож зламаних кісток і вивихів у мене чимало. Якийсь час на швидкому наборі у телефоні я мала номер мого ортопеда в Атланті. А ви приїздили по роботі чи на відпочинок?
Я їздив на медичну конференцію. Брав участь у кількох обговореннях, а ще пощастило на кілька днів утекти в гори.
У гори?
Полюбляю альпінізм і гірський туризм.
Це коли не ріжете людей?
Я розсміявся.
Ну, у мене дві пристрасті. Першабіг. Так я познайомився з Рейчел. Ще у старшій школі. Бігце така звичка, якої тяжко позбутися. Коли ми знов переїхали на узбережжя, то оселилися коло пляжу, щоб бігати за прибоєм. А ось другагори. Це захоплення ми відкрили разом пізніше, коли я вчився в медичному коледжі у Денвері. Власне, я захопився альпінізмом, а вона пильнувала, щоб мені не зірвало дах. Загалом у Колорадо є пятдесят чотири піки, висота яких сягає більш як чотирнадцять тисяч футів. Місцеві називають їх чотирнадцятками. У штаті навіть існує неофіційний клуб людей, які побували геть на всіх вершинах. Ну й ми з Рейчел теж почали свій список.
І на скількох ви вже встигли побувати?
На двадцяти. А я щойно додав гору Прінстон, 14 197 футів, з масиву Колледжіейт-Пікс.
Якусь мить жінка це обдумувала.
Так це ж вище за чотири кілометри над рівнем моря!
Трохи вище,погодився я.
І довго дряпатися на таку гору?
Зазвичай день або трохи менше. Проте зараз зима, тому йти,я замислився, добираючи влучне слово, але так і не дібрав,важкувато.
То що, і кисень треба з собою нести?
Ні, це не настільки високо. Але попередня акліматизація не завадить.
Там нагорі усе вкрите снігом та льодом?
Саме так.
Ще й, мабуть, собачий холод і страшенний вітер?
Та ви точно хороша журналістка!засміявся я.
Що, я вгадала?