Пізніше він помітив, що Мінні не брала участі у складанні планів, а майже весь час мовчала та видавалася незвично відстороненою. Генрі заговорив до неї, доки інші були зайняті сміхом і розмовами.
Я не спала, сказала вона. Не знаю, чому не спала цілу ніч.
Генрі їй усміхнувся, з полегшенням усвідомивши, що цю відстороненість спричинили не вони з Холмсом.
А ви спали?запитала вона.
Це було нелегко, відповів Генрі. Ліжко було страшенно незручним, але ми впоралися. Швидше, попри незручності, ніж завдяки їм.
Знамените ліжко!розсміялася Мінні.
КОЛИ ПО ОБІДІ приїхав Джон Ґрей, Генрі помітив, що Холмс, який при зустрічі з іншими солдатами втрачав левову частку свого військового блиску, тепер продовжував грати роль ветерана війни, а Ґрей йому підігрував і навіть намагався робити те саме. Їх відвели до старого фермерського будинку на відстані кількох миль від помешкання сестер Темпл, і дружнього вигляду молоденька фермерша показала юнакам їхні кімнати на горищі. Дощана підлога рипіла, ліжка були старими, а стелянизькою, але плату просили помірну і фермер, який зявився трохи згодом, запропонував свої послуги, якщо, бува, молодим джентльменам буде потрібно поїхати кудись по сусідству. І взагалі, він був готовий знайти для них усе, чого б вони не забажали, за найнижчими в Північному Конвеї цінами.
Так і почалися їхні канікули, що допомогли двом учасникам бойових дій адаптуватися до цивільного життя. Вони жили в невеличкому царстві розслабленості та щасливого неробства, розмов без обмежень, користання зі свобод і споглядання мякої краси, дискусій про все загальнолюдське й особисте, доки добігала кінця коротка пора найвищої щедрості американського літа.
Генрі насолоджувався післясмаком своєї посвяти, що відбулася тієї найпершої ночі в Північному Конвеї. Вона стала для нього частиною скарбу, що його він ретельно ховав у собі, тримаючи в безпеці та святості, щоб, за потреби, знайти його недоторканим і на тому самому місці. Генрі спостерігав за друзями, чекаючи, коли вони, як і він сам, гідно оцінять Мінні Темпл, вирізнять її з-поміж сестер, милих і чарівливих, зрозуміють, що тільки в Мінні палає вогонь духовності. Він упіймав себе на тому, що мовчки намагається виставити її в ліпшому світлі, помалу пришвидшує момент, коли друзі почнуть захоплюватися нею. Тож, помітивши, як Холмс заграє з Мінні, Генрі лише відчув свою глибоку причетність і бажання стати свідком того, як ці двоє ще більше зацікавляться одне одним.
Ґрей висловлювався сухо, у полку і вдома до нього, очевидно, усі дослухались, а теперішнє студіювання права ще додало латини в його лексику, чим він дедалі дужче захоплювався. Ґрей завжди мав бажання поговорити про книги, і щодня схрещував ноги, прочищав горло та розповідав леді про Троллопа: як майстерно і досконало він виписує своїх героїв, як захопливо вибудовує ситуації, як тонко вловлює всі аспекти громадського життя своєї країни, як шкода, що в Америці ще не народився письменник, який би міг із ним позмагатися.
Але чи він, зауважила Мінні, дійсно розуміє всі складні аспекти людської душі? Чи розкрив величезну таємницю нашого існування?
Ви поставили два питання, і я відповім на кожне окремо, сказав Ґрей. Троллоп пише про любов і шлюб дуже точно та чуттєво. Саме так, можу вас запевнити. Але друге запитання є трохи іншим. Троллоп, гадаю, дотримується точки зору, що те, що ви називаєте «величезною таємницею нашого існування» мають вивчати швидше проповідники, теологи, філософи та поети, а не романісти. І я теж схиляюся до цієї думки.
О, ну тоді я не погоджуюся ні з вами, ні з ним. Лице Мінні пашіло від хвилювання. Коли ви закриваєте «Млин на Флоссі», скажімо, то набагато краще відчуваєте дивовижність і красу людського життя, аніж прочитавши тисячу проповідей.
Ґрей не читав Джордж Еліот і, коли натхненна Мінні вручила йому примірник «Млина на Флоссі», із розсудливим виглядом лише перегорнув його сторінки.
Вона, захоплено вигукнула Мінні, є людиною, яку я найбільше в світі обожнюю, із якою понад усе хотіла б зустрітися.
Ґрей смішливо та підозріливо глянув на неї.
Вона розуміє, продовжила Мінні, характер шляхетної жінки, жінки, котра вірить у шляхетність і гостро відчуває, як важко буває практично, вона на мить зупинилася, шукаючи слів, її дотримуватись у житті.
Дотримуватись її в житті?перепитав Ґрей. Чого її?
Шляхетності, як я вже казала, відповіла Мінні.
Мінні також вручила Ґрею примірник березневого примірника «Північно-американського оглядача». У ньому було оповідання Генрі, що мало назву «Історія року». Вона сказала, що перше оповідання Генрі їм із сестрами заборонили читати через те, що в ньому було багато французької аморальності, як їм сказали, на це ж, друге, вони отримали дозвіл. Усі попередні дні Генріновачок у справі публікаційчекав, коли Холмс висловить свою думку щодо його оповідання. Генрі знав, що друг сказав Вільяму, ніби вважає, що мати з оповідання написана з його матері, а солдатіз нього самого. Це надало Вільяму неочікуваний і цікавий привід для нових клинів. Він сказав брату, що всі Холмси страшенно розгнівались і старий Холмсів батько збирається скаржитися батькові Генрі. Тільки набагато пізніше Вільям зізнався, що все те вигадав, окрім слів самого Холмса.
Холмс так нічого йому й не сказав. І зараз Генрі дивився, як Ґрей іде садом, тримаючи стільця в одній руці, а «Оглядача»в іншій, шукаючи затінку, де можна було б сісти та спокійно прочитати оповідання. Генрі з хвилюванням чекав, що скаже Ґрей, але й радів із того, що про оповідання взагалі заговорили. Він уявляв, як Ґрей прискіпливим оком ветерана читає текст і не знаходить у ньому достатньо інформації про військові операції, але забагатопро жінок. Сидіти віддалік на садовому стільці та спостерігати за тим, як Ґрей читає його оповідання, було дуже важко, майже нестерпно, тож по якомусь часі Генрі не витримав і пішов на довгу пообідню прогулянку й не повертався аж до вечері.
Щойно всі сіли за стіл, Мінні заговорила.
То, містере Ґрею, що ви думаєте про оповідання?запитала вона. Для мене мати двоюрідного брата-письменника є дуже хвилюючим.
Генрі усвідомив і цікавився, чи Мінні сама розуміє, яке враження справляють її слова на двох юнаків, що готові були віддати свої життя за вітчизну. Для них війна залишалася дуже свіжою та болючою, і сама їхня присутність мала б бути нагадуванням усім про їхній героїзм і втрати. Своїм ентузіазмом із приводу його оповідання Мінні наче знецінювала важливість і загальне задоволення від присутності за столом двох солдатів.
Цікаво, відповів Ґрей і було видно, що він цим і обмежиться.
Нам усім дуже сподобалось, і ми так пишаємося, сказала Еллісестра Мінні.
Якби там не стояло прізвища, я б подумав, що це написала жінка, сказав Ґрей. Але, напевно, то було частиною твого плану.
Він повернувся до Генрі, котрий дивився на нього мовчки.
Він написав оповідання, а не план, утрутилася Мінні.
Так, але якщо ви міркуєте про війну, говорите з тими, хто на ній був, чи навіть читаєте про неї, то знайдете чимало більш цікавих і ближчих до реальності історій.
Але оповіданнязовсім не про війну, сказала Мінні. Вонопро дівоче серце.
Хіба не будь-яка дівчина могла б таке написати?запитав Ґрей.
Холмс заклав руки за голову і розсміявся.
Не всі можуть бути солдатами, сказав він.
Розмови трьох гостей із сестрами Темпл, так чи інакше, завжди поверталися до теми війни. Оскільки брата дівчат і кузена Ґаза Баркера було вбито, двоє ветеранів не могли надто сильно вихвалятися своєю хоробрістю чи тим, що вижили. Та було важко уникнути обговорення конкретних подвигів або виняткових ситуацій, що траплялися з пораненими, таких як із братом Генрі Вілкі, Ґазом чи самим Холмсом. Ґаз Баркер, наприклад, одужавши після важкого поранення, знову повернувся на фронт. Холмс і Вілкі, після одужання зазнали ще тяжчих поранень, але вижили. Ґаз Баркер, одначе, загинув від снайперського пострілу на річці Раппаханнок у Вірджинії двома роками раніше, коли йому заледве виповнилося двадцять. Усі замовкли, щойно прозвучало його імя та місце смерті.