І за свою доброту він поплатиться головою, протягла Аліє.Але ж це несправедливо! Він зберіг життя нашому дорогому Махмуду-азі, тож тепер ви маєте зберегти життя йому!
Тебе надто цікавить цей бунтар, холодно відрізав Халіль-бей. Вочевидь, ти вже подорослішала достатньо, щоб цікавитися чоловіками. Про це я і хотів з тобою поговорити.
Халіль-бей налив вина і вмостився зручніше. Аліє затамувала подих, ще сильніше впиваючись довгими пофарбованими хною нігтями в свою долоню.
Я мав би вже давно видати тебе заміж, та все ніяк не можу зважитися.
Бо це означає, що я назавжди залишу ваш дім?.. сльози виступили на очах дівчини, але вона не дозволила їм скотитися вниз. Дочка бея ніколи не плаче.
Я шукав для тебе найкращого чоловіка, досить холодно відповів батько. Але й це теж, ніби між іншим кинув він.
Тобі вже скоро вісімнадцять, продовжував Халіль-бей, потягуючи солодкий дим від люльки, незабаром ти перетворишся на стару дівку, перестарка, і ніхто тебе не захоче брати, тому треба поквапитися з заміжжям.
Халіль-бей замовк на хвилину, вибиваючи свою люльку й неспішно наповнюючи її свіжим тютюном. У повітрі дужче запахло вишнею.
За декілька днів до нас приїдуть посли від хана Джанібенд Гирея. Він якраз шукає собі четверту дружину.
Ви віддаєте мене заміж за кримського хана? у Аліє перехопило подих. Вона ще не вирішила, сміятися їй з цієї звістки чи плакати.
Так, краща трояндо мого саду, я даю тобі можливість стати могутньою правителькою Криму.
Але
Халіль-бей похитав головою.
Ти розумна дівчинка й знаєш, що Кафа разом із іншими південними містами знаходиться в підпорядкуванні двох володарів: моєму як намісника Османської Порти, і турецького султана особисто. Але північні міста мають свого власного намісникахана із роду Гиреїв і свою державуКримське Ханство, що дедалі менше бажає залежати від султана. Бачиш, останнім часом стосунки між ханом Джанібенд Гиреєм та Мурадом ІV, нашим великим султаном, хай продовжить Аллах його дні, досить напружені. І не безпідставно. Адже такі вдалі походи козацького гетьмана Дорошенка на Стамбул та провінції підкріплюють мрію про можливість Кримського Ханства зовсім відділитися від Порти. Розумієш?
Аліє ствердно кивнула.
І якщо це станеться, продовжував Халіль-бей, то ми хочемо бути друзями з кримським ханом Аліє, ти маєш памятати, що ти зі знатного роду. Це честьпоріднитися з онуками славетного Чингіз-Хана, і далеко не кожна родовита татарка отримує таку можливість!
Так, батьку, покірно схилила голову Aліє Ханим, не маючи що сказати у відповідь і ледь стримуючи зрадницькі сльози. Дозвольте, я піду поділюся радістю з матінкою?
Добраніч, ластівко мого сералю!
Халіль-бей простягнув для поцілунку свою руку та задоволений попрямував у свої покої. Аліє ж із важким серцем і міцно стиснутими кулаками пішла до гарему.
Фатьма була в своїх покоях. Напівлежачи на розстелених на долівці килимах, вона вишивала срібними нитками білосніжну чадру, підсвічену мерехтливими відблисками масляної лампи.
Не інакше мені весільну хустку готуєш, похмуро сказала Аліє, розташовуючись поруч на подушках.
Красива зніжена жінка, байдуже що в літах, прибрала з лоба неслухняне русяве пасмо та загадково посміхнулася.
А хіба не час тебе заміж віддавати? Засиділася ти в дівках, до того зараз саме випала слушна нагода.
Голос Фатьми лився так спокійно й рівномірно, ніби дзюрчання повноводного струмка. Та й уся вона була спокійною та врівноваженою, із мякими рисами обличчя, яке майже не ворушилося, коли жінка говорила, тонкими пальцями, що жодної миті не відривалися від вишивання, і навіть застиглим поглядом, у якому, однак, ще можна було вловити іскру життя.
Цей удаваний спокій дратував Аліє ще сильніше. Ба, більшевона згадала свій полуденний візит до шляхтянок і з жахом усвідомила, що стає відчутно схожою на матір.
То ти все знаєш про цього старого Гирея, у гаремі якого я проживу решту свого життя? спитала вона роздратовано, уже не стримуючи свій гнів.
Гарем ханаце не вязниця. Так, порядки в нього більш суворі, ніж у нашому домі. Його дружини не ходять купувати крам на ринок. Їм не дозволено гуляти містом наодинці та заводити розмови з ким заманеться. Але в них є безліч інших розваг і привілеїв! Памятаєш, сестра Гизи Гірея сама приймала послів? О, звичайно, невеликі шанси, що ти народиш хану спадкоємця, у нього вже пятеро синів, але навіть четверта дружина може стати шиєю хана і крутити, куди завгодно! Я ж теж колись була лише рабинею
Четверта дружина?! І це говориш мені ти! Мамо! Ти, яка народилася в краю, де дівчата самі сватаються до хлопців Це ж ти розповідала мені про те, які вільні в Україні жінки, горді, незалежні від чоловіків
Але їм і працювати доводиться на рівні з чоловіками! несподівано різко заперечила Фатьма, ніби прокидаючись від сну. Ти оточена служницями, рабинями, які слідкують за кожним помахом твоєї руки, задовольняють кожну твою примху. Ти ніколи не знала, що таке заробляти на власний шматок хліба, ніколи не відчувала справжнього голоду чи холоду! Я люблю ті місця, де я народилась, помякшала раптом вона, зелені ліси, яких я не бачу тут, золотисті поля, усміхнених людей О, така поезія! Але тут яХаним, мати спадкоємця великого бея, а ким, ким я була би зараз в Україні?
Аліє стисла пальці так, що нігті знову боляче впилися в долоні. Але вона не помічала болю.
Я завжди думала, ти хочеш повернутися додому
Я давно спустилася з небес на землю, люба моя Алієчко. Та і немає до кого повертатись.
Ти мені так ніколи й не розповідала про своє життя
Бо ніц нема чого розповідати! раптом відрізала Фатьма. Один монастир.
Дівчина повільно встала.
На добраніч, кинула вона матері, залишаючи її покої, і похмуро попленталась до своєї кімнати.
У дитинстві Аліє не боялась нічого. Певно, успадкувала батьківський характер. Не боялася морозів, які зрідка, але залітали в ці краї, бігаючи по гарему босоніж увесь рік. Не боялася павуків, які так і пильнували, щоб сплести павутиння над її ліжечком. Не боялася заговорювати з чужими людьми, і більш того, ніколи не боялася свого тата, від одного імені якого тремтіла вся Кафа. Вона ніколи не боялася бути замкненою в чужому гаремі й змушеною підкорятися єдиному своєму господарючоловікові. Не боялася, бо ніколи не могла повірити, що таке коли-небудь станеться.
Зараз, скрутившись калачиком на шовковій постелі, Аліє відчувала тисячі холодних мурашок, які бігали по руках і ногах.
Не боїться смерті той, хто про неї не думає, або певен, що Аллах змилостивиться та забере до себе. Аліє ж почала думати, й уперше в житті вона по-справжньому злякалась. Опинитися в чотирьох стінах чужого сералюхіба це не рівноцінно смерті? І чи врятує там її Аллах?
Зрозуміло, дочку бея змалечку готували до думки, що колись вона стане дружиною знатного вельможі, залишить рідний дім, а можливо, і рідне місто То чому зараз було особливо важко з цим змиритися? Слова, які колись геть не мали ваги, тепер набули значення. І чому їй так небайдужа доля Лукаша, якого вона навіть і розгледіти не зуміла?
Сон ніяк не йшов. Аромати жасмину та дикої троянди, що долинали з відчиненого в сад вікна, наповнювали кімнату. Це був запах юності та любощів, який не раз підбурював шукачів пригод і не давав закоханим спати ночами.
Аліє підвелася. Небувала раніше думка промайнула в її голові. Вона запалила свічку та кинулася до скриньки, у якій під замком лежав найцінніший скарбдивом збережений хрестик її матері, подарований їй ще в підлітковому віці. Аліє колись нанизала його на срібний ланцюжок, віддавши таким чином шану позеленілому від часу мідному розпяттю. Відтепер на цьому ланцюжку висіло вже два хрестики.
Зейнеб! гукнула служницю вона, прочиняючи двері.Зейнеб, розплети мої коси!
Особиста служниця була в дочки бея змалечку. Спершупокірна літня черкеска, потім норовлива, але вправна полька, а кілька тижнів тому бей подарував дочці ще одну рабинюродом із Русі. У гаремі, коли жінка зреклася своєї віри, їй дали нове імяЗейнеб.