Алекс перервав розповідь, зосередившись на дорозі і карті на навігаторі. Він оглядався на всі боки, скинувши швидкість, потім з'їхав з автомагістралі на бічну дорогу.
Десь тут повинен бути пристойний торговий центр. Треба заїхати та прикупити Максу гостинців, та й шампанського для свята. сказав Алекс.
Ти не відволікайся. відповіла Аня. Давай продовжуй, а то цікаво.
Зараз все розповім, не переживай, просто тут така розв'язка, я постійно плутаюся, але я завжди заїжджаю сюди перед тим, як потрапити до Макса. Просто це останній пристойний супермаркет перед його селом. Алекс заїхав на стоянку перед торговим центром, запаркував машину, і вони разом з Анею пішли в сторону супермаркету. Там вони накупили шампанського і різного сиру, без якого, як виявилося, Макс просто не міг жити. Досить оперативно впоравшись з покупками, вони виїхали на вузьку дорогу, яка вела в бік моря. По обидва боки був густий ліс, який раптово змінився виноградниками. На скільки можна було бачити, з усіх боків їх оточували зелені, налиті сонячним соком грона. Аня попросила зупинити машину, дістала з рюкзака свій Nikon, щось покрутила в налаштуваннях і почала фотографувати. Крізь смарагдові грона пробивалися промені сонця, що сідало, від чого картина дійсно здавалася казковою. Вона з таким натхненням фотографувала, що Алекс задивився на Анну. Зараз він, дійсно, побачив у ній не просто художника, а фанатичного художника в полюванні за красою. Вона була так захоплена своєю роботою, що просто відключилася від зовнішнього світу, її в одну мить перестало цікавити все, що відбувається навколо неї. Вона фотографувала і з близька, і з далека, робила макрозйомку предметів і панорамні знімки. Уже в машині вона захоплено показувала Алексу свої роботи прямо з фотоапарата. Вона навіть не звертала увагу на те, що він зараз був за кермом і намагався дивитися на дорогу. Його це дуже тішило, тому що не могла не тішити така дитяча захопленість. Так непомітно, вони під'їхали до старого кованого паркану. Алекс кілька разів посигналив і вийшов з машини. Через кілька хвилин до них назустріч біг абсолютно лисий чоловік у гавайських шортах і такий самій квітчастій сорочці. Він відкрив ворота і кинувся до Алекса обійматися.
Макс, привіт, точніше, bonjour, а то ти нас ще й не впустишь. сказав Алекс, звільнившись від обіймів Макса. Макс, я не один, ти мав рацію Ань, виходь. Аня вийшла з машини і, посміхнувшись, зробила Максу кніксен. І Макс, і Алекс просто остовпіли від цього.
Bonjour, Max. Je m'appelle Anne, Je suis heureuxse de faire votre connaissance. Alex a beaucoup parlé de vous. Et excusez mon français Аня намагалася говорити серйозно, але до кінця фрази пирснула сміхом, а вони стояли і слухали, повідкривавши рти. Коротше, мужики, вистачить так на мене дивитися, я просто дурачусь.
Макс підскочив до Ані і, припавши на коліно, поцілував їй руку. Потім підвівся, взяв її за талію і повів углиб двору.
Гей, гостинний господар, мені можна їхати? запитав його Алекс.
Та роби, що хочеш не повертаючись до Алекса, відповів Макс і махнув на нього рукою. Потім все ж таки зупинився і промовив. Та ти ж знаєш, куди їхати, навіщо придурюватись? А ми просто пройдемося з твоєю дамою, ти ж не будеш проти?
Алекс запаркував машину біля будинку і в цей момент підійшли Макс з Анеюю.
А ти молодець! крикнув Алексу Макс. Нарешті ти встав на шлях істинний, а то просто соромно мені за тебе було, навколо стільки дівок, а ти на них не реагуєш. потім поглянув на Аню і поправився. Та ні, не дівок, а дівчат, pardon, mademoiselle
Madame. поправила його Аня.
О! Тоді я взагалі вражений тобою, друже! Мати справу з мадмуазель це одне, а з мадамце вже вищий пілотаж. Ех Ну, чому мені так не щастить? Макс зобразив недовольну гримасу, як рапом відчинилися двері будинку і на порозі з'явилася білявка в коротенькому літньому платті і в туфлях на величезних підборах.
Bonjour. сказала вона і, закліпавши, подивилася на Макса.
Друзі мої,сказав Макс. Це моя дружина Ельза потім він звернувся до неї французькою, представляючи їй своїх гостей. Та посміхнулася, і, нічого не відповідаючи, повернулася в будинок.
А ти казав, що дружина у нього Ілона Аня пошепки, щоб не почув Макс, сказала Алексу, ніби сама питала, коли вони діставали з багажника пакети з супермаркету.
Я ж тобі просто недорозповів всю його історію, тому дружина у нього зараз не Ілона, а Ельза, але ти не поспішай, ти ще не раз здивуєшся, коли побачиш, як тут все заплутано. так само пошепки відповів їй Алекс. Тут навіть з Ельзою не все так просто.
Тут підійшов Макс, і вони вручили йому пакети з шампанським.
Ти мене зараз образити хочеш? запитав грізно Макс.
Максе, не кіпішуй. Алекс поплескав його по плечу і посміхнувся Це шампанське ніколи не зрівняється з твоїм шмурдяком, та з ним ніколи нічого не зрівняється, я тобі це вже не раз казав, але сьогодні ми приїхали з шампанським, просто щоб постріляти в небо замість салюту, бо саме сьогодні в Ані День народження.
Аню! вигукнув Макс і підійшов до неї.Я Вас від щирого серця вітаю і бажаю всього-всього, здійснення всіх мрій. Цей негідник міг би і попередити мене, коли ми з ним говорили по телефону, а він цього не зробив, тому що він просто жадібний і підлий, він хотів сам провести з Вами цей казковий вечір, але, повірте мені, немає нічого казковіше в усій Франції, ніж мій маленький маєток. А без мене цей вечір з цим товстошкірим бовдуром був би нудним і одноманітним. Ви би просто пили шампанське і дивилися на зірки, я це точно знаю, а тут він обвів рукою свою ділянку, Ви будете почувати себе, як в раю, я обіцяю.
Ну, тоді, я згодна у Вас залишитися, Максе, і спробувати ваше те, що краще за будь яке шампанське. Бо мені вже щось не віриться, що ваше вино хоч чимось схоже на шмурдяк. відповіла Аня. Звичайно, після того, як Ви любязно запропонуєте нам душ, бо ми два дні в дорозі і без душа.
Макс підхопив її речі і потягнув їх в будинок, Аня пішла за ним і лише біля входу в будинок обернулася до Алекса:
Ну, ти йдеш? Чи тут залишаєшся?
Йди вже, я тут не заблукаю, так що не переживай. Алекс взяв свої речі і пішов за ними. У будинку було чисто і просторо, дивувало те, що в такому величезному будинку було ідеально прибрано, тут відчувалася рука господині або дуже старанної домогосподарки, хоча і жодна домробітниця сама б ні за що не впоралася з таким будинком. Скрізь на стінах висіли картини, і, як могла помітити Аня, всі картини були намальовані різними художниками, і жодна з них не була копією якоїсь відомої картини. Стиль, який був присутній в усьому будинку, був збережений з ретельної точністю. Було таке відчуття, наче господарі дуже дбайливо ставилися до своєї історії і до історії свого роду, частиною якої і став Макс. Він привів їх в величезну спальню для гостей на третьому поверсі. Вікна однією стороною виходили на виноградники, а іншоюна безкрайнє рожеве від заходу сонця море. Коли до кімнати зайшов Алекс, Анна стояла біля вікна, схрестивши руки на грудях, і спостерігала за чайками яки літали над морем. Вигляд у неї був досить сумний.
Все нормально, Ань? запитав Алекс, підійшовши ближче. Щось не так?
Та ні, ну що ти! Все чудово, просто такий вигляд, що хочеться співати і плакати одночасно. Тут така тиша і спокій, що мені захотілося тут залишитися.
То ти тільки Максу натякни, одразу ж залишишся і будеш тут черговою улюбленою дружиною. Алекс засміявся, але Аня подивилася на нього серйозно, і він зрозумів про недоречність свого жарту.
А ось візьму і скажу, візьму і залишуся, і поїдеш далі сам, і ніхто тобі паелью не запропонує.
Та немає у Франції паельї, тільки жаби і мідії, а я їх терпіти не можу. Макс що тобі сказав?
Та, сказав, щоб ми розташовувалися, а він піде на стіл накривати і все організовувати, бо він своїм дамам не довіряє. А їх у нього, що, багато? запитала Аня, риючись в своїх речах.
Ну, як тобі сказати Алекс посміхнувся, З його точки зору абсолютно не багато, а з моєї досить для того, щоб застрелитися. Але він, що найцікавіше, відчуває себе абсолютно комфортно в цій ситуації. Таке враження, що у нього не французькі гени, а якісь східні, його вічно тягне до гарему.
Зрозуміло. простягнула Анна. Я в душ, покажеш де? Почекаєш мене?