Ти знаєш раптом сказала вона. Це, дійсно все дуже складно і важко, повір. Я, дійсно багато разів моделювала ситуацію, коли ми разом і щасливі, порівнювала з реальністю, і виходило, що все не так в моєму житті, як я хотіла. Тому, я з часом просто перестала думати про нього. Так легше, повір. Але, якщо ми вже торкнулися цієї теми, то я відповім, напевно, я б хотіла саме такого щастя, і саме з ним. От і все. далі я не хочу думати, як би воно було. Я хочу жити сьогоднішнім днем, ну трохи завтрашнім, але не думати про труднощі, які будуть післязавтра. Просто, післязавтра через день перетвориться в завтра.
Тоді не думай про завтрашній день, адже і він коли-небудь стане сьогоднішнім, живи одним днем. Адже це теж частина твоєї теорії?
Нє, ніфіга. Ось дивись, я свідомо захочу напитися. А завтра у мене важливі справи і голова після перепою буде боліти, тобто я з будь-якого повинна думати на два вперед. Ну, це так, примітивний приклад. Я просто кажу, що не хочу думати про те, що буде через рік, якщо мені добре сьогодні. Тоді я хотіла бути з ним, але не могла. Я чекала його дзвінка, але сама не наважувалася дзвонити, не тому що занадто горда, а тому що просто боялася почути, що я вже не потрібна йому.
А ти не замислювалася над тим, що, якби ти тоді думала більш глобально, то, можливо ви зараз були б разом.
Слухай, Алексе, ти завжди і все так прораховуєш? У тебе що, завжди все розплановано, розписано, розкладено, може бути, ти навіть знаєш, де ти сьогодні будеш ночувати? роздратовано запитала вона.
Ну, скажімо так, є кілька варіантів ночівлі. З цих кількох і виберемо один. спокійно, не звертаючи уваги на її дратівливість, відповів Алекс. А ти б де хотіла зупинитися? Може, у тебе є якісь побажання? Я можу виконати, не все, звичайно, але виважені побажання можу.
Та які в мене можуть бути побажання, якщо я взагалі в цих краях вперше. Я ж кажу, що прикольно було б на узбережжя Франції заїхати, ну я навіть не знаю. сказала вона після невеликої паузи. Сонце вже перевалило за зеніт, але натяку на прохолоду ще не було. Так, блін. Спекотний в цьому році серпень.
Та, ніби, як завжди. відповів Алекс. Я тут бував саме в цей час, то бувало і спекотніше. До речі Це, може і не джентльменське питання, але я запитаю, можна?
Сподіваюся, ти не про вік мій питатимеш? А то у жінок такого не питають, хоча мені пофіг, я не комплексую перед своїми роками. Аня знову засміялась, немов дитина, знімаючи деяку напругу, що висіла в салоні їх машини. Ну ж бо, питай.
Ну, ти два рази в своєму оповіданні згадала, про свій День народження, і казала, що він у тебе в другій половині серпня. Ось я і питаю, якщо не секрет, то коли у тебе День народження?
Та, ти не повіриш Аня засміялася і трохи зніяковіла. Вона зніяковіла зовсім непомітно, але Алекс вловив її настрій. Сьогодні, вже пару годин, як я народилася. Ось так то. Тож, давай, вітай.
Анька Ну от, що ти за людина? Ну, чому ти одразу не сказала? Я б щось би тобі придумав. Так не чесно.
Та не парся. Я не люблю днів народжень і ніколи їх не святкую. спокійно відповіла вона.
Та я теж не святкую і теж не люблю, але нічого поганого в тому, щоб привітати тебе, я не бачу.
Ти ось вже п'ять кілометрів розпинаєшся і не вітаєш, хто тобі заважає це зробити зараз? Аня хитро подивилася на Алекса.
Добре, зараз, дай мені одну хвилину зосередитися, добре? Алекс заплющив очі і замовк на деякий час. Аня з цікавістю подивилася на нього і чекала. Вона точно знала, що зараз він щось скаже не просто банальне «З Днем народження!» і «Бажаю щастя і здоров'я!». Вона просто чекала.
Дзвін келихів, шампанське в забутті,
І зал наповнений звуками квартету.
Троянди, подарунки, гості, кабріолети
Залишилося це десь Десь, в іншому житті.
Зате є сонце, небо і дорога,
Шум океану, зірки і заходи,
І виноградники іскристого мускату,
Обід святковий з кави і хот-дога
Ну от, якось так З днем народження! Повір, це щире привітання, тому, завертай куди-небудь і почнемо святкувати.
Дякую Це ти сам придумав? запитала Аня.
Що придумав? Вірш? Та ні, в тирнеті якось вичитав, а зараз згадав.
Ну-ну Аня посміхнулася і злегка хитнула головою.
Ти чого? Не віриш? Та я тобі серйозно кажу, що в інтернеті знайшов, не пам'ятаю де. почав виправдовуватися Алекс, але вона перебила його.
Та вірю я, вірю. Та й не важливо це все. Ти ось скажи, як ти святкувати зібрався? Дійсно, хот-догами?
Та ні. Це алегорія, метафора, так би мовити. Зараз причалимо кудись, подивимося, що в них є, може, знову паельєю святкувати будемо, ти не проти?
Слухай, Ал. А, давай дійсно по хот-догу влупим, ну або хоча б по звичайному сендвичу або по шаурмі.вона явно веселилася, уявляючи, як за її здоров'я піднімають картонний стаканчик з кавою або чаєм і закусують це все шаурмою.
Та яка тут шаурма? Ми ж не в Азербайджані. Ми в Іспанії, чи ти забула? А тут у них тільки паелья і бурітос.
Тоді хочу бурітос. вона стрімко, практично не зменшуючи швидкості, звернула на заправку і зупинилася біля кафе.
Вони залишили машину в тіні самотньої пальми і замовили собі по буритосу. З'ївши по одному, Аня попросила офіціанта повторити, а Алекс з подивом дивився, як маленька тендітна дівчина поглинає таку кількість іспанської їжі. Потім принесли каву. Після безсонної ночі кава було саме те, чого їм не вистачало, і навіть гаряча кава в таку спеку сприймалася приємним напоєм. Вони їли мовчки, іноді перекидаючись простими жартами, настрій був відмінним, не дивлячись на те, що їм належало проїхати ще не одну тисячу кілометрів. У Алекса задзвонив телефон, він здивовано подивився на невизначений номер, і після недовгого роздуму, все ж таки відповів:
Ало Що? Макс, це ти? Макс, не рипайся і говори українською. Твоя французькаогидна, як тебе ще не вигнали з Франції. Я вчив французьку в школі, але навіть я краще за тебе розмовляю Ну, добре, bonjour, Max Je suis très bien Алекс прикрив рукою трубку, щоб на тому кінці лінії його не чули, і сказав, вже звертаючись до Ані:Це Макс, мій офранцузившийся один Та ні з ким я не розмовляю, я з тобою розмовляю. Добре, Макс, я заїду до тебе Так, добре, сьогодні ввечері буду Не знаю, я ще поки в Іспанії Та не обманюю я тебе, я ж кажу, що заїду. Чого тобі привезти? Білявку? А тобі своїх білявок замало? Аааа Вони вже руді Цікаво подивитися Ну, гаразд, до зустрічі Та, точно кажу, що заїду сьогодні. Все, бувай.
Аня з неприхованою цікавістю дивилася на Алекса, поки він розмовляв по телефону. Вона чекала, що він сам їй усе розповість, і тому не ставила ніяких запитань. Але Алекс, щось наполегливо шукав у своєму телефоні, ніби, зовсім забув про те, що він сидить в цьому кафе не один. Якийсь час Анна чекала, спостерігала за ним, але він не звертав на неї уваги.
Гей, хлопче! Альо! Я тобі не заважаю? не витримавши, перервала тишу вона. Це нічого, що я тут поруч з тобою сиджу за одним столом, а ти на мене взагалі не реагуєш, ніби мене немає. І взагалі, у мене сьогодні День народження, тож разважай мене.
Ань, пробач, секундочку. сказав Алекс, не відриваючись від телефону. Зараз допишу, треба терміново одну СМСку відправити, просто я якось забув. потім він відклав телефон на стіл і подивився на неї. Все, пробач. Так, на рахунок дня народження. Це, я вважаю не зовсім «комільфо» святкувати твій День народження в придорожньому кафе і жерти, як ти любиш висловлюватися бурітос. Добре би просто бурітос. Але без шампанськогоце зовсім не правильно. Тому Алекс зробив багатозначну паузу і якось хитро глянув на Аню, та ж з неприхованою цікавістю дивилася на Алекса в очікуванні якогось цікавого повідомлення. Так ось, це був мій друг, як я вже висловився, глобально офранцузившийся до такої міри, що хоче, щоб з ним розмовляли лише французькою мовою. Він вже багато років, як злиняв з нашої країни, так як його внутрішній голос підказував, що в його генах, як він стверджував, є досить велика частка французьких генів. Звідки вони у нього, я поняття не маю, бо знаю всю його рідню в декількох поколіннях. Але він стверджує, що його рід починається саме після війни 1812 року, коли французів в Росії було більше, ніж самих росіян. Тому, поки ти не скажеш йому хоч декілька фраз французькою, він вперто буде з тобою говорити цією «жабячою» мовою. Так от, цей Макс зараз живе в Раматюель, тобі нічого не говорить ця назва? Аня, немов двієчниця, яка не підготувала домашні завдання з географії, негативно похитала головою. Так ось. Це маленьке містечко на узбережжі Лігурійського моря, недалеко від Сен-Тропе. Не знаєш, бачу, не знаєш, де це. Коротше, це Прованс. І я тебе запрошую до нього в гості, як би смішно це не звучало. У нього свій невеликий будиночок на березі моря, свої виноградники, а ще він сам робить дивовижний шмурдяк, як вважаю я, який він з впевненістю і гордістю називає вином. Ось тобі, до речі, і відповідь на питання, де ми будемо ночувати. Єдине, що я тобі обіцяв Лазурний берег, але це буде вже завтра. Ти не проти? Там і досвяткуємо твій День народження з шампанським, вином і шашликами. До речі, шампанського треба з собою привезти, а то в нього ніколи немає, він не визнає покупних вин, вважає це особистою образою, але тебе він пробачить.