Барні подякував йому й повернувся до машини, дещо очамрілий від таких новин. Він і не уявляв, що Праґер працює з таким небезпечним матеріалом. Той ніколи про це не розповідав, скільки Барні памятав. Він тільки й говорив про «мітки» і «технологію мічених атомів». Тоді Барні пригадав слово «ізотоп», що пролунало в кількох розмовах між Праґером і Коллінзом. «Радіоактивні ізотопи». Це він уже чув раніше, але поняття не мав, що це. Треба буде попитати Праґера.
Коли він проїхав повз будинок Макса Праґера, такий же, як і решта в ряду чепурних будинків молодших керівників, йому спало на думку, що всі в Елджині якось повязані з автомобільною промисловістю або залежать від когось, хто з нею повязаний. Він часто роздумував, спостерігаючи, як після роботи Праґер виходить з машини й бреде до будинку, як це дивножити на самоті в такому великому будинку стільки років, після того як дружина померла. І тепер його хвилювало, що Праґер ніколи не погоджувався завітати до них на вечерю чи піти кудись випити. У машині він поводився цілком приязно, але ніколи про це не згадував, дав зрозуміти, що його краще лишати на самоті. Остання людина на землі, про яку можна було б подумати, що він герой.
3
Коли Барні повернувся додому, то зайшов через бічні двері, через кухню, стягуючи краватку. Йому хотілося сходити в душ і переодягтися перед вечерею, розслабитися, доки Нет і Гелен іще не прийшли. Та на кухні не було ні Карен, ні вечері, і взагалі все виглядало так само, як і зранку, коли він пішов. Барні гукнув, дружина відгукнулася з вершини сходів.
Якого дідька?!прогорлав він.Ти забула, що Нет і Гелен скоро прийдуть, а все виглядає, наче
Вона підняла замотану руку, щоб він замовк.
Що сталося?
Ти ж не завдав собі труду сказати мені, що розбив посуд у зливальниці.Голос тремтів, коли вона говорила, і Барні знав, що вона плекала не лише свою руку, але й гнів увесь день, очікуючи, щоб накинутися на нього з цим.
Я, мабуть, подзвоню Нетові й усе скасую,сказав він.
Я вже дзвонила Гелен удень,відповіла вона.Чи ти гадаєш, я сама не спроможна до цього додуматися?
Вибач. Я якось не подумав, що залишив розбитий посуд у зливальниці.
Дивно, як на тебе. У тебе, мабуть, голова чимсь забита.
Так,відрізав Барні.
Що ж, принаймні тобі не доведеться сидіти перед ними за столом для бриджу аж до наступного місяця. Двадцятого липня. Краще запиши собі це у свій маленький кишеньковий щотижневик.
Гаразд.
Собі в календар я вже це внесла. То буде один із моїх непідхожих днів. Не доведеться тобі завершувати гру надто швидко.
Я ж сказав: добре! Досить цього!
А що, як мені не досить?!крикнула Карен.
Барні стиснув кулаки.
Заткнися, кажу тобі!
Та ну? Вдариш мене? Нарешті піддасися імпульсу й удариш? Уперед. Чи тобі спочатку про наслідки потрібно подумати?
Він мусить себе контролювати. Це так проявляється батьків характер. Барні бачив, як тато бє мамуі не разі проклинав старого за це. Тепер знає, що існує тонка лінія, яка відділяє скажену інстинктивну реакцію й усвідомлення того, які будуть наслідки. Лише слова можна забрати, а сваркизалагодити. Карен може дражнити його за самоконтроль, але якщо він хоч раз зірветься й ударить її, це буде кінець.
Ти знаєш, що я тебе ніколи не вдарю.
Але хочеш.
Я хочу багато речей, які ніколи не зроблю. Не штовхай мене на дії, наслідків яких сама не розумієш.
Карен зухвало дивилася йому у вічі, а тоді спустила погляд і заплакала.
Мусиш ти через це ридати, так?
Так, мушу.
У тебе є несправедлива перевага.
А хто тобі плакати не дає? Тобі б це дуже навіть допомогло.
Я не плачу. Якщо думаєш, що мене можна до цього довести, краще забудь. Цієї науки мій старий мене добре навчив. Якщо ти не проти, я в душ перед вечерею. Холодний душ, щоб охолонути.
Коли він виходив з ванної, задзвенів телефон, відповіла Карен.
Це Макс Праґер,гукнула вона.Сказати йому, що ти передзвониш?
Ні, я з ним поговорю.Барні вийшов із ванної, обгорнутий рушником, і взяв слухавку.Максе, привіт. Слухай, що ж там сталося?
Вибач, не мав можливості звязатися з тобою в Центрі,заговорив Макс.У нас трапилася невеличка аварія,нічого особливого,і я мусив затриматися довше. Я тебе завтра підберу.
А я чув, що ти герой.
Хто тобі таке сказав?
Та ходять чутки. Ну, а це правда? І чи та штука могла розповсюдитися?
На коротку мить запала тиша.
Слухай, Барні, я ж кажу: нічого такого,озвався Праґер.Невеликий розлив, про все подбали, це звична процедура. Реальна небезпека буде, якщо чутки розповсюдяться. Люди панікувати починають, коли чують слово «радіація». Повір мені на слово: усе чисто. Ніхто не постраждав, нічого з будівлі не розповсюдилося. Такі невеличкі випадки трапляються завжди, коли маєш справу з ізотопами. Ясно? Я тобі все завтра розповім.
Карен запитально дивилася на нього, коли Барні повісив слухавку.
Герой?
Невелика аварія в будівлі відділу досліджень,відповів Барні. Вирішив не згадувати про радіацію, боячись, що її уява все роздує й перекрутить.Макс каже: нічого страшного. А тепер до важливих питань. Як щодо вечері? Я вмираю з голоду. Підемо кудись?
Я замовила трохи китайської їжі,сказала Карен.Чоу-мейн, яєчні рулети й реберця-барбекю. Мартіні в холодильнику, вже змішане, а склянки в морозилці.
Карен подивилася на нього вже мякше. Під час медового місяця вони замикалися в мотельних кімнатах з китайською їжею та мартіні й проводили там пяні пікніки. Барні знав, як сентиментально вона до цього ставиться, і розумів, що це пропозиція примирення. Пішов по напої й налив їм обом по склянці.
Вибач, маленька,сказав він, дзенькаючи склянками на знак тосту.За нас.
І ти мені вибач. За нас.
Барні сів біля неї на ліжку й поцілував.
Що це ти робиш?Вона його відштовхнула.Ану накинь той рушник назад.
Ну що вже?
Тебе не я цікавлю. Ти просто затятий азартний гравець.
Ти про що?
Це все той годинник. Тебе цікавить лише рулетка на дітей. Не я.
Та ну тебе, це ж маячня. Я люблю тебе. Годинник з цим ніяк не повязаний.
А мені звідки знати?
Він трохи подумав, тоді потягнувся та обернув годинник циферблатом до стіни.
Ти про який годинник?сказав, роззираючись навколо.Не бачу ніякого годинника.
Карен писнула від задоволення.
Оце вже краще. Нема ніяких годинників і календарів. Нічого цього нема, коли ми разом.
Барні потягнувся до неї, але вона знову його відштовхнула.
Ну а тепер що?
Їжа. Ти ж голодний.
Уже ні.
Тобі потрібно буде берегти сили.
Він прикинувся шокованим.
Господи, що це в тебе на думці?
Вона кинула в нього подушку, яку він обійняв.
О, кохана Міртл, моя дружина звела нас разомкинула тебе в мої обійми.
Карен запищала, відібрала в нього подушку й кинула її в інший бік кімнати.
А ще ж моя найкраща подруга,вигукнула вона.Це завжди саме найкраща подругата, якій довіряєш.
Барні обійняв її, Карен затихла.
Ой, Барні, я спробую змінитися для тебе,прошепотіла.Справді спробую. Буду така, якою ти накажеш бути. Я люблю тебе.
Барні шалено поцілував її й узявся пестити, але Карен знала, що це все силувано. У голові в нього було щось інше. Вона це відчувала. Хоч би що то було, від цього її охопило холодне відчуття, що ще один клин розвів їх далі одне від одного.
4
Наступного ранку Карен покликала його до телевізора, бо там показували репортаж про випадок у Центрі. Барні підійшов саме вчасно й побачив Макса Праґера, який потискав руку президентові «Нешнал моторз».
«і завдяки бистрому розуму й негайним діям містера Праґера ймовірний нещасний випадок колосальних масштабів вдалося швидко взяти під контроль. Я хочу запевнити жителів міста Елджина й наших сусідів з Детройта, що радіоактивні матеріали не вийшли за межі лабораторії. Містер Праґер поставив безпеку інших вище за свою. Опромінившись значною дозою радіації, він запобіг поширенню радіоактивних матеріалів і відвів катастрофу. Повторюємо: жодна часточка радіоактивного пилу не вийшла за межі лабораторії. Місце аварії швидко й ретельно очистили спеціалісти з Центру. Жодної загрози не»