Джонатан відчував потребу зробити паузу, розірвати цей пекельний ланцюг, поглянути збоку. Вирішити, що він хоче робити решту свого життя. Якщо він усе-таки має померти ще до кінця року, що йому хотілося б пережити впродовж цих останніх місяців?
Він зібрав партнерів і пояснив їм, що особисті проблеми змушують його зробити перерву. Для них його відсутність не матиме фінансових наслідків: розподіл прибутку ведеться пропорційно до кількості підписаних кожним контрактів. Його асистентка заопікується справами, які вже розпочато.
Ти надовго?запитав Майкл.
Джонатан глибоко зітхнув. Він не мав анінайменшої уяви.
На стільки, скільки буде потрібно.
Анжела вислухала без жодних коментарів.
Цього дня Майкл любязно провів його до дверей кабінету.
Я розумів, що щось не так,сказав він, понизивши голос.Ти не квапся і подумай про мою пропозицію.
Повернувшись додому, Джонатан кинув у дорожню сумку необхідний мінімум, стрибнув у старенький білий «Шевроле» і помчав на шосе101, прямісінько на південь. Звільнене від звичного ранкового туману, осяяне блакиттю небо здавалося бездонним.
~ 6 ~
«Ми одразу ж поговоримо з Евою Кемпбелл, нашим спеціальним представником у Флашинґ Мідоу».
«Отож, Тоні, уявляєте, Остін Фішер здобув перемогу у першому турі US Open. Він швидко впорався із симпатичним австралійцем Джеремі Тейлором, який займає сорок третє місце у світі. Бездоганний матч, зіграний у три сети, 5-2, 6-4, 6-3. Зараз Остін поруч зі мною»
Ти так і сидітимеш, втупившись в екран?запитала Анжела.
Вони сиділи на терасі кавярні, що на площі, біля широко розчинених вікон. Майкл не зводив очей зі встановленого на внутрішній стіні екрана.
Зуб даю, він таки виграє турнір.
Геніально,вимовила вона з притаманним тільки їй сарказмом.
Уяви лишень: він побє рекорд перемог на Ґранд Слемі, він
Це змінить моє життя.
Анжела взяла зі своєї тарілки гамбургер і впялася в нього міцними зубами.
І ти визнаєш, що це все-таки непра
Анжела перебила його з повним ротом.
Клое не будитиме мене вночі, їй більше не снитимуться кошмари
Припини
Клієнти підписуватимуть контракти без перемовин
Майкл розреготався.
Анжело
Ні-ні, дивись далі. Мене не існує
Ти ж бачиш, мені це підсувають, цьому годі опиратися
У будь-якому разі тобі вдається опиратися бажанню поговорити з жінкою, яка сидить навпроти.
Майкл розсміявся.
Тільки не треба робити з мене новий дренажний стік твого настрою
Анжела теж усміхнулася. Майкл знову наповнив її келих вином.
Як гадаєш, Джонатан повернеться чи покине справу?запитала вона.
Звісно, повернеться.
Анжела нахмурила брови.
Минулого разу ти був іншої думки
Так і все-таки я гадаю, що він оговтається і повернеться до праці. Чим більше я про це думаю, тим більше вважаю, що він належить до типу людей, які за щось чіпляються. Тут, в агентстві, він поєднаний із життям.
Ти вирішив зіпсувати мені настрій, щоб потім цим докоряти?
Майкл усміхнувся.
Ні, але гадаю, ти марнуєш час на сподівання. З цього нічого не вийде.
Ти таки хочеш зіпсувати мені трапезу?
Ваша ситуація справді нестерпна
Анжела зітхнула і знову вкусила гамбургер.
Якими ж підлими можуть бути чоловіки
Дякую за узагальнення
Нездатними брати на себе відповідальність
Цього все-таки не скажеш про Джонатана.
Анжела стенула плечима.
Ти ніколи не вгадаєш, що він мені сказав у той день, коли, повернувшись додому, я застала його з дівкою з виваленими цицьками.
Ану-ну
«Це не те, що ти думаєш це всього-на-всього нова няня власне, вона претендує на це місце»
Майкл стримав усмішку.
Ти, певно, була шокована.
Я запитала, чи не готувався він провести тест на вигодовування груддю. Для нашої семирічної доньки.
Майкл розреготався.
Анжела ще раз укусила й продовжила жувати, дивлячись у порожнечу.
Хочеш щось почути?запитав Майкл.
Що саме?
Майкл глибоко вдихнув.
Бачиш, думаю, якби я був на твоєму місці, я сам покинув би нашу контору. Щоб перегорнути сторінку, раз і назавжди.
Сьогодні таки мій день. Тішуся, що прийшла
Я просто висловив свою думку
Нізащо в житті! Ти мене чуєш?
Я сказав це просто так
Крім того, що я одна мушу виховувати Клое, то саме мені доведеться шукати нову роботу та ще в нинішні часи Може, ще щось?
Розумію твою реакцію, але ти маєш подумати про свої інтереси в цілому і діяти не лише з огляду на Джонатана.
Я не можу щоразу жертвувати собою
Майкл ковтнув вина.
Не варто квапитися, маєш поміркувати. Якщо зміниш думку, переговори зі мною. Можливо, в мене буде гарна пропозиція для тебе.
Камера змінила масштаб зображення. Стало видно всю терасу загалом, широким планом, і Райян вимкнув камеру.
Все це не варто відзнятого минулого разу з вікна спальні, коли він захопив Джонатана навпочіпки в саду за виполюванням конюшини, паросток за паростком, замість того, щоб посипати гербіцидом, як усі люди. Відео мало успіх. 114 лайків і 17 коментарів.
Райян ковтнув кока-коли.
Він угледів на терасі двох юнаків за розмовою. Жвавий діалог. Скерував на них мікропараболу й налаштував звукоприймач. Потім ввімкнув запис.
~ 7 ~
Дорога 101 йшла повз затоку Сан-Франциско кілометрів двадцять, потім години дві вилася по суші і вже перед Монтереєм знову виходила до океану. Трохи далі на південь рослинність обабіч дороги ставала дедалі ряснішою, і від панівних у пейзажі сосон линули канікулярні пахощі.
Сонце було досить височенько, коли старенький Джонатанів «Шевроле» вїхав на алею, утворену кипарисами й бугенвіліями. Після чергового віражу виник тітчин будинок, гарний білий будинок, чарівний, хоч і без претензій, у зеленому футлярі. Він вимкнув мотор і відчинив дверцята. Ніжні пахощі квітів за одну мить повернули його у тридцятирічне минуле. Йому шість, сімя щойно повернулася з Франції, вони вперше навідали тітоньку Марджі. Щойно він вийшов з машини, його огорнули змішані аромати троянд, клематисів і жимолості, які наповнювали це місце райськими пахощами, немовби якась фея розсипала жменю чудодійного пилку на дім і сад при ньому. Трьома десятиліттями пізніше ті самі квіти відродили те саме почуття.
Він підійшов до будинку. Гравій на доріжці скрипів під його ногами. Внизу, якусь сотню метрів далі, виднівся океан глибокого ультрамаринового кольору, який проглядав крізь гілля високих столітніх сосен, скручених вітрами багатьох зим. Він здавався сплячим.
Тітонька Марджі вийшла на веранду з тією самою усмішкою, яку демонструвала тридцять років тому, вперше його побачивши, ті самі сяючі радістю, жвавістю і навіть певною часткою пустотливості очі, що рідко трапляється в осіб такого віку.
Вона прожила дивне життя. Відомо, що вона мала троє чоловіків і принаймні стільки ж професій: як археолог вона спеціалізувалася на вивченні черепів перших жителів планети, віддавши перевагу людям замість каміння, і так працювала більше двадцяти років. Потім одного дня заявила, що живі цікавіші за мертвих, і пішла вчитися, цього разу вибравши біологію. Пропрацювавши кілька років у лабораторії, створила власну фундацію, Джонатан так і не добрав, якого напрямку. Йшлося про наукові дослідження територій, що їх наука зазвичай оминає.
Десяток років тому вийшла на пенсію, але залишилася почесним президентом фундації. Він підозрював, що вона так і не перегорнула сторінку і далі зберігала контакти з науковцями.
Твоя кімната готова,сказала Марджі.Можеш бути тут, скільки тобі заманеться.
Вони обнялися.
Я давно нічого від тебе не мала,сказала вона.З цього зробила висновок, що в тебе ніяких проблем.
Марджі!
Вона засміялася. Вона не помилялася, в глибині душі Джонатан відчував провину: він справді рідко її провідував, якщо не потребував допомоги, незважаючи на те, що щиро її любив. Наші життя з їх стрімким плином інколи змушують нехтувати тими, хто нам дорогий.
Знаєш,сказав він,я отримав твого листа минулого місяця. Хотів відписати, але не мав часу.