Ю. Несбё - Привид стр 8.

 Що таке?  зупинився Торд. Змушений був зупинитися. І озирнутися зі здивуванням, котре, як він сподівався, мало виглядати цілком щирим. До них ішла жінка в жовтому жилеті.

 Собака звернув на вас увагу.

 Та невже?  удавано здивувався Торд, поглянувши вниз на собаку. І подумав: «Як?!»

А песик теж уставився на нього, енергійно вимахуючи хвостиком так, наче Торд був його новим приятелем, разом з яким можна було б залюбки погратися.

«Як же ж так? Подвійний шар пакетів для заморозки та презервативи. Як?!»

 Це означає, що нам треба вас перевірити. Ходімо, будь ласка, з нами.

В її голосі й досі звучала ввічливість, але жодного сумніву в словах не чулося. І в цей момент він второпавяк. Картка посвідчення особи у нього на грудях. Його рука мимовільно сіпнулася до картки.

Кокаїн!

Він забув протерти картку після того, коли востаннє ділив дози. Напевне, саме цьому пес і звернув на нього увагу.

Але на ній лишилося хіба що кілька крупинок, не більше, і він міг легко відбрехатися, сказавши, що позичив свою картку комусь під час вечірки. Зараз цене найбільша проблема. Найбільша проблемаце сумка. Її обшукають. Будучи пілотом, він так часто вивчав і застосовував на практиці порядок дій у надзвичайних ситуаціях, що ця процедура стала майже автоматичною. Звісно, мета полягала в тім, щоби навіть у ті моменти, коли пілота охоплює паніка, його мозок, за відсутності інших наказів, автоматично видавав команду на виконання надзвичайної процедури. Скільки ж разів він уявляв собі таку ситуацію: представники митниці запрошують його піти разом із ними! Скільки разів міркував, що в такому випадку він робитиме! Скільки разів прокручував усе це в своїй голові! Обернувшись до стюардеси, він зиркнув на бирку з її іменем і мовив з винуватою посмішкою:

 Здається, мене «відсортували», Крістін. Чи не візьмеш ти мою сумку?

 Сумку ми візьмемо з собою,  сказала жінка з митниці.

Торд Шульц обернувся.

 Ви начебто сказали, що пес виокремив мене, а не сумку.

 Це дійсно так, але

 В нійпольотні документи, з якими має ознайомитися екіпаж. Сподіваюся, ви не збираєтеся брати на себе відповідальність за затримку аж цілого «Аеробуса-340», який має вилетіти до Бангкока?  З подивом для себе Торд відзначив, що він буквально роздувся від власної значущості: наповнив легені повітрям, і мязи грудей аж розперли його командирський піджак.  Якщо ми порушимо загальний графік руху, то це означатиме кількагодинну затримку і фінансові втрати в сотні тисяч крон для нашої авіакомпанії.

 Боюся, що згідно з нашими правилами

 Триста сорок два пасажири,  перервав її Шульц.  І серед них багато дітей.  Він сподівався, що жінка-митник почує в його словах серйозну занепокоєність відповідального командира корабля, а не приховану паніку контрабандиста, що перевозить дурман.

Жінка поплескала песика по голові і глянула на Торда.

«Схожа на домогосподарку»,  подумав він. На жінку, яка має дітей і знає, що таке відповідальність. Жінку, котра зрозуміє, в яку халепу він вскочив.

 Сумку ми візьмемо з собою,  повторила вона.

Поза нею показався ще один працівник митниці. Він став, широко розставивши ноги і схрестивши на грудях руки.

 Що ж, давайте розбиратися,  зітхнув Торд.

Керівник групи з боротьби зі злочинністю Гуннар Хаген відкинувся на спинку свого обертального крісла й уважно поглянув на чоловіка в лляному костюмі. Три роки тому зашитий розрив на його щоці мав криваво-червоний колір, а сам чоловік виглядав так, наче вже був на Божій дорозі і жити йому лишилося кілька днів. Але зараз його колишній підлеглий мав здоровий вигляд, набрав кілька таких потрібних йому кілограмів, і його плечі заповнили собою костюм. Костюм. Хаген памятав, що слідчий з убивств завжди був у джинсах та високих черевиках і ніколи в чомусь іншому. Іще одною відмінністю була бирка на лацкані, яка свідчила, що він не штатний працівник, а простий відвідувач: ХАРРІ ХОЛЕ.

Проте його манера сидіти у кріслі залишилася тою ж самоюскоріш горизонтальною, аніж сидячою.

 Маєш кращий вигляд,  зауважив Хаген.

 І ваше містотакож,  відповів Харрі, перекочуючи між губами незапалену цигарку.

 Ти так вважаєш?

 Еге ж. Чудовий Оперний театр. На вулицях менше наркоманів.

Хаген підвівся і підійшов до вікна. З шостого поверху поліцейської штаб-квартири було видно, як купається в сонячному сяйві новий район ОслоБйорвіка. Повним ходом ішло розчищення завалів, що нагромадилися після знесення старих споруд.

 Минулий рік позначився помітним падінням смертності від передозування серед наркоманів.

 Ціни зрослиспоживання впало. І міськрада отримала те, чого давно прагнула. Осло більше не фігурує на першому місці в європейській статистиці зі смертності від передозування.

 Що ж, щасливі деньки повернулися знов.  Харрі заклав руки за голову; здавалося, що він ось-ось вислизне з крісла.

Хаген зітхнув.

 Ти так і не сказав мені, що привело тебе до Осло, Харрі.

 Невже?

 Авжеж. А конкретнішедо групи боротьби зі злочинністю.

 А хіба є щось незвичайне в бажанні відвідати своїх колишніх колег?

 Немає. Але це стосується звичайних комунікабельних людей.

 Ну-ну.  Харрі стиснув зубами фільтр цигарки «Кемел».  Мій фахубивства.

 Ти хотів сказати «мій колишній фах»?

 Що ж, давай перефразую: розслідування вбивствце моя професія, цесфера моєї спеціалізації. І ця сфера й досі залишається тією цариною, в якій я ще дещо шурупаю.

 То що ж ти хочеш?

 Професійно займатися своєю справою. Розслідувати вбивства.

Хаген здивовано вигнув брову.

 Хочеш знову працювати на мене?

 А чом би й ні? Якщо мене не зраджує память, я був одним з найкращих.

 А ось тут слід зробити невеличке уточнення,  зауважив Хаген, відвернувшись до вікна.  Так, ти був найкращим.  І вже тихіше додав:Найкращим і найгіршим.

 Мені хотілося б зайнятися вбивствами, повязаними з наркотиками.

Хаген скептично посміхнувся.

 А яким конкретно? За останні півроку у нас їх було аж чотири. Але в розслідуванні жодного з них ми не просунулися вперед ані на сантиметр.

 Я маю на увазі вбивство Густо Ганссена.

Хаген нічого не відповів й уставився пильним поглядом на наркоманів, розпростертих на траві біля дороги. І до його голови прийшли непрошені неприємні думки. Шахраї, що незаконно отримують соціальну допомогу. Крадії. Терористи. Чому він частіше бачить їх, а не працьовитих службовців та робітників, що насолоджуються чесно заробленим відпочинком, гуляючи під лагідним вересневим сонцем? Може, він дивиться на світ чисто як полісмен? І тому багато чого не помічає у своїй поліцейській сліпоті? Хаген майже не чув, що казав йому Харрі, сидячи в кріслі позаду нього.

 Густо Ганссен, вікдевятнадцять років. Знаний поліцією, товкачами та клієнтами. Його знайшли мертвим у квартирі на вулиці Гаусманнс-гате дванадцятого липня. Помер від втрати крові після пострілу в груди.

Хаген несподівано вибухнув сміхом.

 А чому ти хочеш зайнятися якраз тією єдиною справою, яку нам вдалося розслідувати?

 Гадаю, ти сам знаєш відповідь на своє запитання.

 Так, знаю,  зітхнув Хаген.  Але якби я знову взяв тебе на роботу, то мені довелося б долучити тебе й до інших справ. Наприклад, до справи підсадного агента поліції.

 Та я хотів би зайнятися Ганссеном.

 Якщо висловлюватися цифрами, то існує приблизно сотня причин, через які ти ніколи не отримаєш цієї справи, Харрі.

 Назви конкретно хоча б деякі з них.

Хаген обернувся до Харрі.

 Достатньо назвати хоча б першу з них. Цю справу вже розслідували.

 А глибше ви копали?

 Цю справу вели не ми, а відділ кримінальної поліції. До того ж, я не маю вакансій. Навпаки: намагаюся здійснити скорочення штату. Тому навіть чисто офіційно не можу тебе взяти. Мені продовжувати, чи й так ясно?

 Ясно. А де він?

Хаген показав у вікно по той бік галявини на сіру камяну будівлю, що ховалася за пожовклими липами.

 У Ботсені,пояснив Хаген.  У камері попереднього увязнення. Наразі.

 Відвідини заборонені?