Не впізнаю тебе, Гошо. Лузгав не таких. А тут задню вмикаєш.
Ліпше знати, з ким маємо справу,сухо й стримано повторив Ігор.Так краще будувати лінію захисту.
Тебе найняли не для захисту,нагадав клієнт.Ти нам для нападу потрібен, Гошо.
Ігор не любив, коли його називали Гошею. Хоча б через те, що так до нього зверталися шкільні друзі, дванадцять років тому викреслені з подальшого життя жирною рискою. Проте краще обмежитися загальною фразою, не боячись виглядати дурником, аніж пояснювати, які саме спогади раптом, проти своєї волі, витягла з глибини Лора Кочубей.
Згадуючи про неї, Яровий укотре подумав про червону мавпу.
Вийшовши від клієнта, знову зазирнув у чат. Побачив відповідь, підтвердив намір, подався додому. Дорогою малював у голові Лорин портрет, аби довести самому собі: нічого особливого як жінка вона справді собою не являє. Не лише для ньоговзагалі.
Подумаєш, метикована, підкована в багатьох темах.
Теж мені, аналітик.
Не дивно, що сама. Обручки не носить, але то в наш час давно не показник. Живе сама, без мужика, давненько. На її обличчі все написано. До речі, про лице. Зовнішність, як кажуть у подібних випадках, звичайна. Простувата, хоч могла підкреслити, посилити щось косметикою. Алетут Яровий гмикнув,навряд чи вміє нею користуватися до пуття. Зараз у його очах Лора Кочубей нагадувала жінку, яка змила косметику перед сном. Із волоссям те саме: з зачіскою нічого не робила. Точніше, може, й працювала з лаками, гребінцем, феном, заходила до перукарки. Та зараз Лорине волосся, краї якого сягали середини шиї, було немов витерте рушником після душу й задля пристойності доведене до ладу.
Хоча
Залишалися очі. Зелені, за формою вони віддалено нагадували котячі. Принаймні так могла собі уявити людина з розвиненою фантазією. Батьки Ігоря любили котів, він виріс серед них. У квартирі від його народження мешкало двійко породистих киць, тож хлопчина вивчив їхні повадки. Особливопогляди. Тут кицька приплющує очі, а наступної митівже широко розкриває їх, готуючись показати характер.
Лора Кочубей під час їхньої зустрічі й розмови поводила себе, мов породиста доросла кицька.
Правильніше буде сказатихижачка сімейства котячих.
А такнічого особливого.
Аби не завела розмову довкола пліток тієї ненормальної Тані Помічної.
Довелося наступати, навісити на ту дурепу всякого такого, чого від неї точно ніхто ніколи не дочекається. Натякнути: ця блаженна може бути небезпечною. Хай у Лорі прокинеться колишня слідча, нехай перемкне увагу, розпорошить. Поки йому це вигідно.
Але Кочубей насипала солі на давні рани Ярового.
Ігор узявся за справу не лише через жирний гонорар. Не тому, що клієнт солідний, перспективний, співпраця з ним зміцнить позиції його власної контори. Яровий готовий був пережити задавнений біль, бо йшлося про той самий будинок.
У фіналі його мали зруйнувати.
Стерти з лиця землі.
Він, Ігор Яровий, докладе до того найбільше зусиль. Піде на все, аби знищити проклятий дім.
Власноруч.
Разом із недобрими спогадами.
Тільки в такий спосіб він міг назавжди позбавитися думок про червону мавпу.
8
Діана,назвалася вечірня гостя.Можна Діна.
Проходь,Яровий ступив убік, пропускаючи її, і замкнув двері на три оберти.
Ця теж нічого особливого собою не являла. Ігореві частіше траплялися саме такі, безбарвні, з утомленими поглядами, що їх пожвавлювали хіба спалахи цікавості. Нове знайомство, попередуневеличка пригода, потім вони розійдуться, більше ніколи не побачать одне одного.
Ігор не знав, чи саме такого розвитку подій прагнуть самотні жінки, котрі знайомляться через інтернет для сексу без зобовязань. Раптом котрась із них мріє сподобатися таємничому незнайомцеві після такого ось побачення наосліп? Усе станеться мов в американському кіно. Чоловік напише знову, ще кращевізьме номер телефону, подзвонить, натякне чи прямим текстом скаже: мовляв, жити без тебе не можу. Випадково знайшов, кого шукав. І запропонує постаріти разом.
Сам він нічим подібним себе не заморочував.
Його влаштовував контакт через інтернет, на сторінці, де люди шукають саме випадкових знайомств. Яровий вже більше двох років практикував подібне і переконався: чоловікові робити нічого не треба. Лише зареєструватися, заявити про себе, чітко окреслити намір. Надалічекати дописів від самотніх, закомплексованих, нещасливих в інтимному житті жіночок. Або навпакивід заміжніх, котрі активно шукають пригод заради різноманітності.
Ігор навчився розрізняти їх за анонімними дописами. Одні зголошувалися зустрітися вечорами, деякі могли лишитися до ранку. Інші мали час лише вдень, переважно в будні, коли чоловіки полюють за грошовими одиницями. Яровий вдень часу майже ніколи не мав. Вечорами ж звільнявся не раніше восьмої. Тож самотнім віддавав перевагу виключно через зручний для себе графік.
На ніч ніколи нікого не залишав.
І не вважав такі зустрічі контактом із повіями.
З нього досить того разу.
Для Ігоря був прийнятним інтим із випадковою знайомою без зобовязань. Коли того хочуть обидві сторони й домовляються про правила гри. І при цьому не вступають у фінансові стосунки. Ніхто нікому ні за що не платить. Ніхто нікому нічого не винен. Сторони не мають претензій.
Усі задоволені.
Кожен отримує те, на що зголосився.
Не надто великий та різноманітний кошик бажань.
Секс.
І трошки необовязкового спілкування.
Тебе справді звуть Діаною?
Ми не домовлялися перевіряти документи,він не зрозумів, гостя пробувала пожартувати чи говорила цілком серйозно.Тобі не подобається?
Мені все одно,Ігор знизав плечима.
На язиці крутилося й заледве не зірвалосявона ані краплі не схожа на Діану. На його переконання, жінка зовні мала б відповідати своєму імені. Ця в уявленні Ярового мала б відгукуватись на Галю, Валю чи Надю. Зовні звичайна, навіть простецька, подібна до Лори Кочубей. Хіба виглядає трохи старшою, до того ж старанно наклала косметику. Навіть трохи переборщила.
А щенаклеїла вії.
І начепила чорну перуку.
Не пофарбуваласяІгор міг відрізнити штучне волосся від справжнього. Обмовився в чаті під час листування: любить брюнеток. Свої фото там ніхто не виставляв, такі умови адміністрування. Знайомство наосліп саме те й передбачало. Жодних сюрпризів не буде, якщо співбесідники обміняються знімками. Діані задля однієї зустрічі фарбуватися не варто, навряд чи обтяжить себе цим. Тож перуканайкращий вибір та єдиний вихід.
Але чорне волосся
Хоче сподобатися, підсвідомо хоче.
Він не подобався, прочитав по очах гості відразу. Не здивувався, з дитинства звик до прізвиська Кінь, знайшов сили не ображатися. Обрав інший шляхзмусити поважати себе. Не дівчат, їхні кпини якраз відчував менше. А коли чув коняче на свою адресу від котроїсь, не реагував. Ігореві, від природи некрасивому, важливіше було ствердитися в хлопчачому товаристві, здобути чоловічу повагу. Тому Яровий забув про все, окрім бажання зробитися найрозумнішим спершу в класі, потіму школі.
Мети досяг, однолітки не раз користувалися його знаннями на уроках, особливо на контрольних із точних та природничих предметів. Незабаром за «Коня» вже можна було й відгребти від котрогось із сильних прихильників Ігоря. Успіху в дівчат він усе одно не мав, але з шостого класу був наближений до самого Едвіна. Довкола нього завжди квітнуло, тож поза увагою Ігор так чи інакше не лишався.
Аж поки
Геть, червона мавпо!
Щось не так?Діана бренькнула тривогою.
Чому? Ти про що?
Головою труснув.
Справді, женучи прикрі думки, Яровий забувудома не сам.
То я про своє. Задумався трохи. Робота.
Заважаю?
Ти ж прийшла,Ігор не знайшов іншої відповіді.
Слухай, я справді можу піти,швидко заговорила Діана.Нічого страшного, я все зрозумію. Невчасно, раптом ми взагалі помиляємося обоє
Перестань.
У таких випадках треба взяти жіночу руку в свою, сказати щось ніжне, лагідне, заспокоїти. Проте для Ярового навіть такі жести щодо жінок були зайвими. Обмежився легким стисканням плеча, жестом запросив пройти до вітальні.