Тесс Герритсен - Грішна стр 6.

 Ми не маємо потреби виходити з абатства. Місіс Отіс купує продукти. Отець Брофі дбає про наші духовні потреби.

 А листи? Телефонні дзвінки? Навіть у вязницях суворого режиму час від часу дозволяється комусь зателефонувати.

Фрост зболено похитав головою.

 Ми маємо телефон для надзвичайних випадків,  відповіла черниця.

 І хто завгодно може ним скористатися?

 Для чого їм це?

 А пошта? Вам приходять листи?

 Деякі з нас обирають відмову від листування.

 А якщо хочеться відправити комусь листа?

 Кому?

 Хіба це має значення?

На обличчі матінки Мери Климент застигла натягнута усмішка штибу «Боже-дай-мені-терпіння».

 Можу тільки ще раз повторити, детективе. Ми не вязні. Ми самі обираємо таке життя. Ті, хто не погоджуються з цими правилами, можуть піти.

 І що вони робитимуть у зовнішньому світі?

 Ви, схоже, думаєте, що ми нічого не знаємо про той світ. Однак деякі наші сестри служили у школах чи лікарнях.

 Мені здалося, що ваше усамітнення не дозволяє виходити за стіни монастиря.

 Іноді Господь закликає нас виконувати Його завдання за межами ордену. Кілька років тому сестра Урсула відчула Його поклик до служіння за кордоном і дістала дозвіл жити поза орденом, не зрікаючись своїх обітниць.

 Але повернулася.

 Минулого року.

 Їй не сподобалось у великому світі?

 Її місія в Індії виявилася непростою. Мало місце й насильство: на селище напали терористи. Тоді вона й повернулася до нас. Тут вона знову почувалась у безпеці.

 Сестра Урсула не мала родини, до якої могла б повернутися?

 Її найближчим родичем був брат, який помер два роки тому. Тепер ми  її родина, її дім  у Грейстоунз. Коли ви, детективе, відчуваєте втому від світу і прагнете втіхи, чи ж ви не повертаєтеся додому?  мяко запитала абатиса.

Схоже, відповідь засмутила Ріццолі. Її погляд перемістився до стіни, на якій висіло розпяття, і так само швидко втік.

 Матінко настоятелько?

У коридорі зявилася жінка в масному синьому светрі, подивилася на них порожніми, байдужими очима. З кінського хвоста вибилося ще кілька пасм, вони обрамляли кістляве лице.

 Отець Брофі каже, що вже їде розбиратися з репортерами. Але їх стільки телефонує, що сестра Ізабелла щойно просто зняла слухавку з телефона. Не знає, що їм відповідати.

 Зараз прийду, місіс Отіс.  Абатиса розвернулася до Ріццолі.  Як бачите, у нас чимало справ. Будь ласка, залишайтеся тут стільки, скільки буде потрібно. Я буду внизу.

 Поки ви не пішли,  затримала її детектив.  Скажіть, у котрій із кімнат жила сестра Камілла?

 Четверті двері.

 Вони не замкнені?

 На цих дверях немає замків,  мовила матінка Мері Климент.  І ніколи не було.

Увійшовши в кімнату сестри Камілли, Мора одразу відчула запахи хлорки й олійного мила. Так само як у сестри Урсули, в цій кімнаті було вікно з вертикальними перетинками, що виходило у двір, й низька стеля з деревяними балками. Однак якщо кімната Урсули створювала відчуття обжитої, келію Камілли так ретельно відчищали й відмивали, що вона здавалася стерильною. Вибілені стіни були голі, лише деревяне розпяття висіло проти ліжка. Воно мало бути першим, на чому зупинявся погляд Камілли, коли вона прокидалася вранці,  символ зосередженості її буття. Це була келія для покаяння.

Мора подивилася на підлогу й побачила місця, так сильно вичищені, що дерево помітно посвітлішало. Вона уявила собі, як юна послушниця, стоячи на колінах, намагається відтерти дротянкою що? Плями, яким по сто років? Сліди жінок, які жили тут до неї?

 Боже,  втрутилася Ріццолі.  Якщо охайність  це майже праведність, то ця жінка була святою.

Мора підійшла до столу під вікном, на якому лежала розгорнута книжка. «Свята Бригіта Ірландська. Біографія». Вона уявила, як Камілла читає, сидячи за цим столом, і світло з вікна грає на її ніжному обличчі. Їй стало цікаво, чи в теплі дні Камілла колись знімала білий серпанок послушниці, дозволяючи вітерцю з вікна обвівати її стрижене біляве волосся.

 Тут кров,  мовив Фрост.

Мора розвернулася й побачила, що він стоїть біля ліжка, дивлячись на зімяті простирадла.

Ріццолі зняла верхній шар, відкрила яскраві червоні плями.

 Менструальна кров,  завважила Мора. Фрост зашарівся й відвернувся. Навіть одружені чоловіки бувають дуже делікатні, коли йдеться про інтимні подробиці жіночої тілесності.

Пролунав дзвін, знову привернувши Морину увагу до вікна. Вона дивилася, як із будівлі вийшла черниця відчинити ворота. У двір увійшло четверо гостей у жовтих дощовиках.

 Криміналісти приїхали,  сказала вона.

 Я спущуся до них,  відповів Фрост і вийшов із кімнати.

Мокрий сніг досі йшов, шурхотів проти вікна, і паморозь спотворювала двір за склом. Мора побачила розмиту постать Фроста, який вітався з криміналістами. Нові чужинці, що порушують спокій абатства. А там, за стінами, їх ще більше  чекають своєї можливості вторгнутися. Вона побачила, як повз ворота повільно проїхав фургон телеканалу  безсумнівно, знімаючи. Як вони так швидко дісталися сюди? Невже запах смерті такий сильний?

Вона розвернулася до Ріццолі.

 Джейн, ви ж католичка, чи не так?

Детектив пирхнула, перебираючи речі в шафі Камілли.

 Я? Недовчила катехізис.

 Коли ви втратили віру?

 Приблизно тоді ж, коли перестала вірити в Санта Клауса. До конфірмації так і не дійшла, і це й досі бісить мого батька. Господи, яка нудна шафа. «Подивимось, чорну рясу мені сьогодні вбрати чи коричневу?» От як дівчина при своєму розумі може захотіти стати черницею?

 Не всі черниці носять ряси. Ще з часів другого Ватиканського собору.

 Так, але вся ця непорочність нікуди не поділася. Уявіть  не мати сексу до кінця своїх днів.

 Не знаю,  відповіла Мора.  Може, це навіть полегшення  більше не думати про чоловіків.

 Не впевнена, що це можливо.

Ріццолі зачинила двері й узялася повільно оглядати кімнату, шукаючи що? Морі було цікаво. Може, ключ до особистості Камілли? Розгадку того, чому її життя обірвалося так рано й так жорстоко? Але Мора не бачила жодної підказки. У цій кімнаті й сліду не лишилося від її мешканки, і це, можливо, була найкрасномовніша підказка. Молода дівчина постійно миє, постійно тре, витирає бруд. Гріх.

Ріццолі підійшла до ліжка, стала накарачки, зазирнула під нього.

 Боже, там так чисто, що хоч із підлоги їж.

Порив вітру струсонув вікно, задзвенів сльотою й кригою. Мора відвернулася й дивилася, як Фрост із криміналістами йдуть до каплиці. Один із хлопців раптом послизнувся на бруківці, замахав руками, щоб не впасти. Мора подумала: «Усі ми відчайдушно намагаємося встояти на ногах. Опираємося спокусі, так само як і земному тяжінню. А коли зрештою падаємо, то це завжди стає несподіванкою».

Криміналісти ввійшли до каплиці. Вона уявила, як вони збираються мовчазним колом, дивляться на кров сестри Урсули, видихаючи хмаринки пари.

За спиною щось голосно гупнуло.

Мора розвернулась і з тривогою побачила Ріццолі, яка сиділа на підлозі, поряд із перевернутим стільцем, низько опустивши голову.

 Джейн.  Мора схилилася над нею.  Джейн?

Ріццолі відмахнулася.

 Усе гаразд. Усе гаразд

 Що сталося?

 Просто здається, надто різко встала. Голова трохи крутиться

Ріццолі спробувала випростатися, але знову опустила голову.

 Вам треба лягти.

 Не треба мені лягати. Дайте хвилинку віддихатися.

Мора пригадала, що Ріццолі ще в каплиці мала не дуже добрий вигляд: надто бліде обличчя, надто темні губи. Вона припустила, що детектив просто замерзла. Але тепер вони були в теплій кімнаті, а Ріццолі виглядала такою само виснаженою.

 Ви сьогодні снідали?  запитала Мора.

 Ну

 Не пригадуєте?

 Так, наче поїла. Щось.

 І що це значить?

 Шматок тосту, гаразд?  Вона відкинула руку Мори, нетерплячим жестом відмовляючись від будь-якої допомоги. Та сама люта гордість, через яку з нею бувало так важко працювати.  Здається, в мене грип.

 Ви впевнені, що це все?

Ріццолі прибрала волосся з лиця й поволі випросталася.

 Так. І не варто було пити стільки кави вранці.