Тетяна БруксОжеледицяСоціальна драма-детектив
У ряду вбивць +1
Антон не міг дивитися на свою наречену. Колишню наречену. Він височів над нею, спираючись однією рукою на кут стола у великому холі її будинку, наче величезний херувим, що спустився з небес, з великими, як застиглі озера, очима і пшеничними кучерями. Вона, як повалений ангел, лежала біля його ніг у калюжі крові, що все ще повільно витікала з величезної рани на скроні. На противагу його світлому, її синяво-чорне, спеціально пофарбоване до весілля волосся вбирало у себе червоний сироп крові. Чорне і червоне. Обличчя було повернуте у зворотний від кривавого потоку бік і виділялося чистою білою плямою на загальному тлі. Майже непомітний, на три-чотири місяці вагітності животик виглядав горбком могили над щастям Антона.
Аліно! Аліно! Аліночко! ворушилися його губи на закамянілому обличчі.
Антон? Ти що тут робиш так пізно?
Огрядна жінка, вік якої явно підбирався до пятдесяти, спускалася сходами від спалень, що розміщувалися на другому поверсі. Було пізнопів на дванадцяту ночі. Жінка була одягнена у довгий шовковий халат, на її обличчі лисніла неакуратно накладена зеленувата маскаАлла Володимирівна Шмідт намагалася боротися з віком.
Аліна Тут Аліна Вона мертва.
Хлопець відірвався від столу, на який спирався, щоб не впасти, і здивовано поглянув на свою рукута була у крові. Лише тепер він подумав, що його, звичайно ж, запідозрять у вбивстві своєї нареченої. А як інакше? Ось вона лежить перед ним, кров усе ще витікає з рани на скроні, і в кімнаті, крім нього, нікого немає.
Щ-щ-о-о? Щ-щ-о-о з Аліною? грізно зашипіла на нього та, що мала стати його тещею.
Антон опамятався і, не сказавши ні слова, рвонув з дому. Уже вилетівши за двері, побачив, як віддаляються вогні легкової машини, на які ледь звернув увагу, і почув крик, який більше скидався на злісне виття пораненого звіра: «Вбивця-а-а-а!..»
Він помчав вулицею. Важка куртка, яку він так і не застебнув, розвівалася в повітрі і заважала бігти. Був грудень, холодно і слизько. Кілька разів він ледь не впав у мокре снігове місиво під ногами. Такі ж напіврозталі снігові пластівці падали йому на голову. Гаряче тіло тут-таки перетворювало сніг на воду, котра холодними потічками стікала за комір на спину і відразу ставала гарячою. Та ні холоду, ні вологи він не відчувавмчав світ за очі, і ноги самі привели цього летючого ангела, що несе звістку про смерть, до його друга Лаврентія, з яким він ще зі шкільних років ділив бутерброди, парту і все хлопячі секрети.
Непередбачене народження Лаврентія Ботана
Від самого дитинства Антон був єдиною світлою плямкою у спогадах маленького Лавруші. У хлопчика нічого не було, крім його екстравагантного імені і ще більш екстравагантного прізвища. Він був майже сирота. Виховувала його старіюча тітка мамижінка хоч і добра, але якась до всього байдужа.
Ольга Миколаївна була відомою актрисою і обзаводитися дітьми не мала часу. Творчість і гастрольне артистичне життя ніяк не сприяли обзаведенню сімєю, та й взагалі Ольга більше всього на світі цінувала свою свободу. Звязати своє життя шлюбними узами вона наважилася лише років у тридцяти пять, коли зустріла шістдесятирічного голлівудського красеня Джорджа Скотта і дійшла висновку, що він вже досить старий для того, щоб хотіти, а тим більше мати дітей.
Джордж зустрів Ольгу, приїхавши в Україну з концертом, і вже не зміг її забути. Оформивши всі належні документи для весілля і вїзду в країну, він зробив українській зірці пропозицію, і та її прийняла. Зіграли весілля.
Коли приблизно через півроку спільного життя у Ольги припинилися місячні, вона вирішила, що то клімакс. Особливого значення змінам не надала, подумала тільки: «Ну, і прекрасно: не треба більше возитися з прокладками і всіма цими неприємними обовязками, якими нас покарав Господь Бог. І за що він нас так? Подумаєш, зїла Єва те чортове яблуко, пізнала те, що не належить! А хто взагалі вирішив, що вона повинна знати, а що ні? Та й коли то все було!? А якщо вже зовсім чесно, то що б ці чоловіки взагалі робили без нашого жіночого знання, якщо вони не можуть навіть запамятати, в якому ящику комода лежать їх шкарпетки, а в якому труси».
Місяці через чотири «клімакс» заворушився. Ольга Володимирівна не на жарт занепокоїлася й пішла до гінеколога.
У вас вісімнадцять тижнів вагітності,байдуже прокоментувала ситуацію молода, стильна лікарка, від якої пахло парфумами «Шанель 5».
Як? трусики Ольги Володимирівни завмерли в руках на півшляху до мети.
Ну, я підозрюю, що таким же чином, як вагітніють жінки усього світу, спробувала гуморнути гінеколог, хрустячи білосніжним халатиком.
Мені вже скоро сорок років, а чоловікушістдесят! Цього просто не може бути!
Заздрю я вам, Ольго Володимирівно! Шістдесят роківі все ще здатний зачати дитину. От молодець!
Що значить молодець? Не треба мені ніякої дитини! Дайте направлення на аборт.
Ні,відрізала лікарка і подивилася на Ольгу поверх своїх стильних окулярів, які носила, схоже, лише як аксесуар.
Що значить «ні»?
А те і значить! По-перше, вже пізнодитинка ворушиться, а по-друге, вам не можна робити аборт, бо у вас фіброміома. До речі, вагітність, можливо, вирішить цю проблему, такі випадки бувають.
Яка ще фіброміома? Це що, рак? Але я не хочу!
У вас же немає дітей, чи не так? зашелестів халатик, коли його господиня, делікатно уникаючи небезпечної теми, сідала за стіл.
Ні, але
Як би там не було, я не візьму на себе відповідальність. Більше того, настійливо рекомендую вам народити!
Так на світ зявився Лавруша, як символ лаврового вінкауспішного завершення творчої діяльності знаменитої актриси Ольги Ботан. Прізвище йому дали мамине, оскільки батькове Скотт українською звучало не надто пристойно, і батьки боялися, що дитину дражнитимуть недобрі діти. Проблеми це, правда, не вирішило: Лаврентія дражнили то «ботаніком» через прізвище, то «лавровим листком» через імя. Це, мабуть, у деякій мірі і визначило його майбутню професіюЛавр Георгійович Ботан став ботаніком. У свої тридцять років він уже був професором, завідувачем кафедри генетики рослин у сільськогосподарській академії. І єдиним його другом ще зі шкільної лави залишився Антон Гаєвський, з яким вони частенько разом захищали кулаками свою хлопячу гідність: то Лавра через батька-американця, то самого Антона, який приїхав із Західної України і попервах не дуже добре розмовляв російською.
Якщо раптом друг у відїзді, або Ліки від стресу
Антон злетів на третій поверх будинку, де жив його друг, і навіть не замислюючись, що вже далеко за північ, подзвонив у двері. Йому ніхто не відкрив. Він подзвонив ще раз, потім ще. Врешті-решт став тиснути на кнопку дзвінка, не віднімаючи руки, але ці двері йому так ніхто й не відкрив. Зате відчинилися двері поруч. З них сірим мишеням висунулася заспана мила мордочка дівчатка з розпатланим їжачком на голові.
А Лавра немає! пропищало «мишеня».
Га? Що? Як це немає? А де він?
Він поїхав. На конференцію. В Америку. Буде завтра або післязавтра, не памятаю зараз
Як поїхав? У Америку? Він що, з глузду зїхав? А що ж мені тепер робити? Антон притулився спиною до стіни, потім, закривши обличчя долонями, зїхав по ній униз.
Ой, у вас кров! занепокоїлася дівчина. Може, вам потрібна допомога?
Мені тепер ніщо не допоможе, видавив із себе хлопець, вимазуючи кровю, що залишилася на долонях, свої біляві кучері.
Ви, напевне, Антон? дівчина навшпиньки підійшла до сумного херувима, котрий сидів на кахелі, і присіла поруч нього. А мене Лікою звуть. Я недавно тут живу. Мені Лавр Георгійович про вас розповідав. І на знімку я вас бачила, коли до нього в гості заходила, навіщось почала пояснювати вона. У вас щось трапилось? Ходімо до мене. Вмиється і розповісте, що сталосяможе, я допоможу чим. Потім зателефонуємо Лавру Лавру Георгійовичу. Ви не хвилюйтеся, ми з ним дружимо, Ліка почервоніла, запнулася, а потім продовжила. Він мені багато про вас розповідав, і вона потягла Антона за руку.