Не раз вона замислювалася над тим, як усе кардинально поінакшало, відколи вирішила проміняти своє розмірене життя продавчині шпалер на службу в поліції. Власта довго вагалася, чи змінювати роботу, переймаючись, чи вистачатиме часу на виховання доньки, і що буде з Катею, якщо раптом із нею щось трапиться. Властині батьки й досі чекають, що вона отямиться і повернеться до спокійного життя. Проте їй, як матері-одиначці, конче була потрібна стабільна зарплатня. Колишній чоловік не надто переймався долею доньки (не кажучи вже про Властину), щоразу приховував заробітки, аби платити менше аліментів. З міста він давно поїхав і рідко навідував Катю. Тож Власта наважилася.
Початок нового життя виявився насиченим і цікавим. Страшенно важким морально, проте жодного разу Власта не пошкодувала про вибір, аж до тієї миті, коли вбили Валентина. Рік тому вона й сама мало не загинула. Проте саме у цей важкий період її життя знову радикально змінилося: вона знайшла нових надійних друзів.
Якщо з Киряхом та Войтком Власта заприятелювала швидко, то з Єгором усе склалося геть непросто. Від самого знайомства (на місці злочину) Єгор поставився до неї зневажливо. Слідчі часто цим грішать: не люблять працівників нової поліції, оскільки ті мають надто мало досвіду. З Єгором виявилося ще складнішевін терпіти не міг некомпетентності, недалекоглядності та й не надто полюбляв людей. І взагалі вважав, що жінкам не місце у поліції. Позаяк досвіду в неї обмаль та ще й мала необережність бути жінкою, він одразу вніс її до списку тупоголових службовців, які лише те й роблять, що нудяться на роботі, чекаючи на завершення зміни чи вихідний.
Власта прагнула допомогти у розслідуванні, а наштовхувалася лише на зневагу. Після розслідування вбивства Мáрко Вітторіно вона уникала зустрічей зі слідчим, проте час од часу доля неминуче зводила їх на службі. Вона ненавиділа ці вимушені зустрічі й заледве терпіла. Так само як і, не сумнівалася, Скляр. Якби Єгор міг, працював би сам, без будь-чиєї допомоги.
Рік тому доля вкотре звела їх, цього разу у Харкові. А прагнення неодмінно розкрити справу (ще ніколи Єгор не мав висяків і мати не збирався) призвело до помилки з його боку. Як наслідокВласта мало не загинула. Кілька тижнів їй довелося провести у лікарні Харкова, а потім стільки ж часу відновлюватися у Рівному. Весь цей час Єгор допомагав ліками, не забуваючи перейматися й життям Каті. Тоді донька й заприятелювала з ним.
Отож завжди похмурий і всім невдоволений слідчий відкрився зовсім з іншого боку. Тоді вперше Власта подивилася на нього по-новому. Вперше побачила у його очах смуток, вперше збагнула, що цій людині теж буває боляче і що він здатен любити й бути відданим. Ті, що повсякчас бурчать і кажуть все, що думають, можуть виявитися чуйними й страшенно нещасними.
Якщо людина сама страждала чи страждає, вона швидше розпізнає проблеми в житті іншого.
Іноді Власті здавалося, що Катя та Скляр зблизилися дужче, ніж сама вона з Єгором. До Артема, Властиного бойфренда, Катя і близько не мала стільки симпатії, як до Скляра.
«Треба її якось розважитизовсім розкисла. Може, кіно? Чи цирк? Цирк було б оригінальніше».
Донька навіть за характером почала нагадувати слідчого. Ба більше: у неї зявилися схожі з ним уподобання. Тепер Катя читала лише електронні книги, відмовилася від наручного годинника (навіщо він, коли є мобільний?), цікавилася сучасними ґаджетами, а ще перестала користуватися записниками, занотовуючи усе до смартфона. Адже навіщо мати сучасний мінікомпютер за великі гроші, а використовувати його лише задля дзвінків та банальних соцмереж?
Легенький вітерець увірвався крізь прочинене вікно та змусив підвести голову. Її вразив цей разючий контраст: зимовий холод у душі й безтурботність вересневого дня. Погода сьогодні виявилася по-літньому сонячною і теплою. Щоправда, синоптики неодноразово попереджали про настання з дня на день справжньої осені. Вона підійшла до вікна й визирнула надвір.
Хтось шарпнув ручку дверейВласта інстинктивно злякалася, що зараз її хтось побачить із заплаканим обличчям і в розпачі. Завбачливо замкнені двері захистили від стороннього ока.
Патрульна повернулася до споглядання вулиці. Люди крокували урізнобіч: дехто поспішав, інші прогулювалися; водії кермували автівками у власних справах. І кожен з цих людей мав плани на сьогодні.
Навіть після чиєїсь смерті життя триває.
Хтось помирає, хтось народжується. Хто ти у цьому світі? Ніхто. Один із кількох мільярдів. Помрешзникнеш. Начеб тебе ніколи не існувало.
Повз убиральню пройшла ватага людей. Голоси знайомі; до Власти долинуло кілька слів, серед яких вона чітко почула: «Всі зібралися?» та «час їхати». Глипнула на годинник. Отже, направду час рушати.
Власта втерла сльози, поглянула на себе у дзеркало, оцінюючи, чи може в такому вигляді зявитися на людях. З люстра на неї дивилося бліде обличчя з почервонілими очима і носом. Світло-карі очі знову по-зрадницьки наповнилися слізьми.
«Ні, так не піде.»
Патрульна відкрутила кран і вкотре вмилася прохолодною водою. Знову роздивилася себе у дзеркалі та цього разу суворо наказала заспокоїтися. Вона ж бо поліцейська, не має права розкисати.
Навіть коли стріляють у твого колегу, а вже через годину ти змушений думати про те, як доставити тіло до рідного міста. Тремтячими руками Власта закрутила кран, важко зітхнула й вийшла із вбиральні міськвідділу.
Ще за життя Єгор неодноразово повторював: якщо з ним коли-небудь щось станетьсятіло його кремувати.
Не хочу гнити під землею і вже тим паче не маю бажання стати кормом комах та хробаків, пояснював своє рішення слідчий.
Сьогодні вранці Власта виконала його останню волю.
Попрощатися з Єгором зібралося чимало колег: за автобусом ритуальних послуг вервечкою вирушило кілька автівок, за нимище один автобус. На поминках у кафе Власта вперше у житті побачила батьків Єгоралітніх чоловіка та жінку, на вигляд обом близько сімдесяти. Батько Єгора виявився імпозантним чоловіком. Крім того, він і досі зберіг військову виправку. Про нього Власта багато чула. Усе життя він пропрацював у силових структурах: спершу військовим, потім перейшов до правоохоронних органів, де заслужив собі славу шанованого слідчого. Ба більше: у зрілому віці отримав освіту кримінального психолога, тож до нього частенько зверталися з проханням скласти психологічний портрет злочинцівцей чоловік рідко помилявся. Кілька разів займав друге та третє місце у всеукраїнських змаганнях зі стрільби серед правоохоронців. Три роки тому він вийшов на пенсію. З його незворушного виразу обличчя важко було зрозуміти, чи страждає він через смерть сина. Стосунки з Єгором ніколи не були теплими.
До нього тулилася струнка літня пані із заплаканим обличчяммати Єгора. Попри вік вона зберегла надзвичайну жіночність, її чорного кольору костюм виглядав елегантно і водночас стримано, на нігтях Власта помітила акуратний манікюр. Волосся її пофарбоване у яскраво рудий колір. Власта збагнула відразу: саме такий вона мала замолоду. Патрульна мимоволі подумки всміхнулася: Єгор мав достоту таке саме волосся. Тепер вона зрозуміла, в кого слідчий удався своєю яскравою зовнішністю.
Патрульна вже ступила крок назустріч Єгоровим батькам, маючи на меті познайомитися, як раптом до них підійшла Таня. З Єгором дівчина зустрічалася кілька років, та через його нестерпний характер пара розійшлася понад рік тому. Зовсім недавно вони все ж помирилися й скидалося на те, що цього разу справа цілком могла завершитися весіллям.
Могла.
Таня обійняла за плечі матір Єгора, жінки про щось перемовилися й усі троє посунули до вази з прахомостанні миті з близькою їм людиною. Пізніше, теж за волею Єгора, попіл мали розвіяти за містом.
На обличчі Єгорового батька не здригнувся жоден нерв. Натомість чоловік несподівано повернув голову й пильно подивився на Власту. Патрульна завмерла від подиву й здригнулася, коли зненацька хтось ухопив її за лікоть. Женя Кирях. Оперативник багатозначно подивився на неї, відтак кивнув, вітаючись, і простягнув келих із вином.
Власті важко було збагнути, як у кафе могло нагромадитися стільки людей. Усі вдягнені у траурний одяг, вони стиха між собою перемовлялися, зібравшись у маленькі групки й чекаючи, поки зявиться священник (на його присутності наполягла матір загиблого, сам Єгор ніколи б не згодився). А коли огрядний високий чоловік із довгою сивою бородою у чорній рясі нарешті явився, розмови несподівано припинилися і настав той до болю неприємний момент.