Гадаю, ви себе трохи накручуєте, докторе Калґарі. Безсумнівно, у ваших словах є зерно правди, та мені геть невтямки, що ви можете тут удіяти.
Мені теж, щиро зізнався Калґарі.Але це означає, що я мушу спробувати. Саме тому я прийшов до вас. Я хочу Думаю, я маю право знати передісторію.
Ну, почав містер Маршалл трохи жвавішим тоном, тут немає ніякої таємниці. Розповім будь-які цікаві вам факти. Та нічого більше. Я ніколи не був у тісних стосунках із тією сімєю. Наша компанія працювала на місіс Арґайл упродовж багатьох років. Ми співпрацювали з нею щодо створення різних трастових компаній і впорядковували юридичні справи. Я добре знав місіс Арґайл, а також її чоловіка. Про атмосферу Сонячного Рогу, темперамент і характер людей, що мешкають там, мені, так би мовити, відомо з других уствід самої місіс Арґайл.
Я все це розумію, погодився Калґарі.Але мушу звідкись почати. Я знаю, що діти не її. Їх усиновили?
Так. Місіс Арґайл, уроджена Рейчел Констам, була єдиною донькою Рудольфа Констама, великого багатія. Її мати була американкою, теж дуже заможною жінкою. Рудольф Констам цікавився філантропією та прищеплював дочці інтерес до благодійництва. Він із дружиною загинув у автокатастрофі, й Рейчел скористалася величезним багатством, успадкованим від своїх батька й матері, скажімо умовно, для благодійних проектів. Вона особисто цікавилася благодійністю і організовувала заклади для дітей-сиріт. Під час роботи над цим вона зустріла Лео Арґайла, викладача з Оксфорду, дуже зацікавленого економічними та соціальними реформами. Щоб зрозуміти місіс Арґайл, ви повинні усвідомити, що велика трагедія її життя полягала в неможливості мати дітей. Як це трапляється з багатьма жінками, ця проблема поступово затінила все її життя. Коли після візитів до різних фахівців стало зрозуміло, що надії на те, що вона буде матірю, немає, їй довелося шукати якогось полегшення. Вона вдочерила першу дитину з нетрів Нью-Йоркатепер це міс Дюррант. Місіс Арґайл майже цілком присвятила своє життя благодійним організаціям, повязаним із дітьми. На початку війни, 1939 року, під егідою Міністерства охорони здоровя вона заснувала свого роду воєнний дитячий будинок у придбаному помешканні, яке ви відвідалиу Сонячному Розі.
Тоді його називали Зміїний Ріг.
Так. Так, гадаю, це оригінальна назва. І, можливо, більш доречна, ніж вибрана неюСонячний Ріг. На 1940 рік там перебувало дванадцятеро-шістнадцятеро дітей, переважно таких, хто до того мав незадовільних опікунів або кого не змогли евакуювати разом із сімєю. Для цих дітей робили все. Їм дали розкішний будинок. Я відмовляв її, вказуючи, що після кількох років війни дітям буде важко повернутися додому із таких прекрасних умов. Вона не звертала на мене уваги. Вона була надзвичайно привязана до дітей і зрештою вирішила залишити кількох дітей із незадовільними домашніми умовами та сиріт у своїй сімї. Як наслідокпятеро дітей. Мері, тепер дружина Філіпа Дюрранта, Майкл, який працює в Драймуті, напівкровка Тіна, Естер і, звісно, Джеко. Вони зростали, маючи Арґайлів за батька та матір. Вони отримали найкращу освіту, яку можливо купити за гроші. Якщо оточення хоча б щось важило, вони могли б далеко піти. У них, зрозуміло, були всі умови. Джек, чи Джеко, як його називали, завжди встрявав у халепи. Він украв гроші в школі та мусив звідти піти. В університеті він знайшов на свою голову проблеми вже на першому курсі. Двічі був на волосину від увязнення. Завжди виявляв неконтрольований норов. Одначе вам, напевно, все це вже відомо. Двічі незаконно привласнені ним гроші Арґайли компенсували своїми. Двічі йому давали гроші на нову справу. Двічі він збанкрутував. Після його смерті допомогу виплатили й досі сплачують його вдові.
Калґарі здивовано нахилився вперед.
Його вдові? Мені не говорили, що він був одруженим.
Як я так? Адвокат роздратовано клацнув пальцями. Це мій огріх. Звісно ж, я забув, що ви не читали тогочасних газет. Показово, що ніхто з Арґайлів не знав, що він був одруженим. Невдовзі після його арешту дружина Джеко прибула в Сонячний Ріг у великому розпачі. Містер Арґайл дуже добре до неї поставився. То була молода жінка, яка працювала в Драймуті, в Пале-де-Данс, партнеркою з танців. Напевно, я забув розповісти вам про це, тому що через кілька тижнів після смерті Джека вона знову вийшла заміж. Нинішній її чоловік, якщо не помиляюся, електрик у Драймуті.
Я мушу зустрітися з нею, мовив Калґарі та з докором додав:Вона перша людина, з якою я мав зустрітися.
Звісно, звісно. Я дам вам адресу. І сам не знаю, чому я не згадав про це, коли ви приходили до мене вперше.
Калґарі мовчав.
Вона була таким незначним фактором, пояснив, немов перепрошуючи, юрист. Навіть газети не здіймали щодо цього галасу: вона ніколи не відвідувала свого чоловіка у вязниці й надалі не виявляла до нього жодного інтересу.
Калґарі виринув із глибокої задуми. Тепер він запитав:
Ви можете точно мені сказати, хто був у будинку у вечір убивства місіс Арґайл?
Маршалл кинув на нього швидкий погляд.
Лео Арґайл, звісно, і наймолодша дочка Естер. Мері Дюррант і її чоловік-інвалід завітали в гості. Крім того, Кірстен Ліндстром, яку ви, ймовірно, зустрічали, шведська кваліфікована медсестра і масажистка, яка спочатку приїхала допомагати місіс Арґайл із воєнним дитячим притулком і залишилася назавжди. Майкла та Тіни не булоМайкл продає автомобілі в Драймуті, а Тіна проживає в Редміні, де працює в бібліотеці графства.
Маршалл передихнув.
Там була також міс Вон, секретарка містера Арґайла. Та вона пішла до того, як знайшли тіло.
Я теж її зустрічав. Схоже, вона надто привязана до містера Арґайла.
Так, справді. Гадаю, незабаром оголосять про їхні заручини.
О-о!
Він був дуже самотнім після смерті дружини, вставив адвокат дещо несхвальним тоном.
Так, розумію, погодився Калґарі, а тоді поцікавився:Містере Маршалл, а як щодо мотиву?
Мій любий докторе Калґарі, я не можу висловлювати свої здогадки.
Думаю, можете. Ви самі говорили, що всі факти очевидні.
Ніхто не мав прямої грошової вигоди. Місіс Арґайл вступила в низку незалежних трастів, схеми яких тепер поширені. Ці трасти діяли на користь усіх дітей. Трастами керували троє розпорядниківя, Лео Арґайл і американський адвокат, далекий родич місіс Арґайл. Розпорядники керують величезною сумою, що підлягає розподілу, внаслідок якого найбільшу частку отримує той бенефіціар, який найбільше цього потребує.
А як щодо містера Арґайла? Він мав фінансову вигоду від смерті своєї дружини?
Нічого особливого. Більшу частину її активів, як я вже сказав, вкладено в трасти. Вона призначила йому залишки майна, проте сума там зовсім незначна.
А міс Ліндстром?
Кілька років тому місіс Арґайл виділила їй дуже пристойну щорічну ренту. Маршалл із роздратуванням додав:Мотив? Я не бачу навіть натяку на мотив. Принаймні це не фінансовий мотив.
А в емоційній сфері? Можливо, виникали якісь суперечки?
Боюся, що тут я вам не допоможу, категорично запевнив Маршалл. Свідком їхнього сімейного життя я не був.
А хто допоміг би мені?
Маршалл якусь мить розмірковував. Тоді якось неохоче мовив:
Варто зустрітися із місцевим лікарем. Доктор е-е-е, здається Макмастер. Уже на пенсії, та живе по сусідству. Він був фельдшером у притулку, тож мусить багато знати про життя в Сонячному Розі. А от чи вдасться переконати його розповісти вам хоч щосьце вже ваша справа. Гадаю, якщо він захоче, це може бути корисним. Хочадаруйте мені мої словави думаєте, що зможете здійснити те, що поліція зробить набагато простіше?
Не знаю, відповів Калґарі.Напевно, ні. Проте я знаю, що треба спробувати. Так, я мушу спробувати.
Розділ пятий
Брови старшого констебля повільно поповзли чолом вгору, безуспішно намагаючись дотягтися до сивого волосся на його лисіючій голові. Він закотив очі на стелю, потім глянув на папери на своєму столі.
Це в голові не вкладається! обурився він.
Молодий чоловік, чиєю роботою було давати правильні відповіді старшому констеблю, відкарбував: