Як? Коли? Чому ми про це не чули?
Пеннінґтон подивився на календар на своєму столі.
Коли вона писала цей лист, то ще не була одружена. Але зараз вже одружена. Це сталося вранці четвертого. Тобто сьогодні.
Рокфорд опустився на крісло.
Оце так! І без попередження. Хто той чоловік?
Пеннінґтон знову повернувся до листа.
Дойл. Саймон Дойл.
Хто він такий? Чув про нього?
Ні. Вона небагато написалаЧоловік пробіг очима рівний гарний почерк.Мені здається, вона щось приховує Але це не має значення. Суть у тому, що вона одружена.
Чоловіки зустрілися поглядами. Рокфорд кивнув.
Це треба добре обдумати,тихо сказав він.
Що нам із цим робити?
Це я тебе питаю.
На мить обоє замовкли.
Тоді Рокфорд запитав:
Маєш якийсь план?
Пеннінґтон повільно відповів:
«Нормандія» відпливає сьогодні. Хтось із нас може вирушити.
Ти божевільний! Це твоя блискуча ідея?
Пеннінґтон почав:
Ті англійські адвокатиі замовк.
І що з ними? Ти ж не поїдеш їх переконувати? Ти божевільний!
Я не пропоную, щоб ти чи я відправилися в Англію.
То в чому твій задум?
Пеннінґтон розгладив лист.
Ліннет їде в Єгипет на медовий місяць. І буде там якраз місяць, якщо не більше.
Єгипет І?
Рокфорд на хвилину задумався, потім підвів голову й зустрівся поглядом з партнером.
Єгипет,повторив він,ось твоя ідея!
Так, випадкова зустріч під час подорожі. Ліннет і її чоловік атмосфера медового місяця. Це можна провернути.
Рокфорд трохи сумнівався.
Ліннет метикувата але
Пеннінґтон спокійно сказав:
Гадаю, є й інші способи владнати це питання.
Їхні погляди знову зустрілися. Рокфорд кивнув.
Добре, старий.
Пеннінґтон подивився на годинник.
Хто б із нас не їхав, треба поспішати.
Їдь ти,відразу сказав Рокфорд.Ти завжди мав вплив на Ліннет. «Дядько Ендрю». Те, що треба!
Пеннінґтонове обличчя посерйознішало.
Сподіваюсь, я зможу все владнати,промовив він.
Ти мусиш це владнати. Ситуація критична,відказав його партнер.
ХІ
Вільям Кармайкл звернувся до високого довговязого юнака, який відчинив двері й запитально глянув на нього:
Поклич містера Джима, будь ласка.
Джим Фанторп увійшов до кімнати й запитливо поглянув на свого дядька. Старший чоловік підняв на нього погляд, кивнув і крякнув:
Угу, нарешті.
Ви мене кликали?
Просто глянь на це.
Юнак сів і потягнув до себе стос паперів. Старший спостерігав за ним.
Ну?
Відповідь не змусила чекати:
Щось це підозріло, сер.
Старший партнер фірми «Кармайкл, Грант і Кармайкл» знову характерно крякнув. Джим Фанторп перечитував лист, який щойно прибув авіапоштою з Єгипту:
«Якось дивно писати діловий лист у такий день. Ми провели тиждень у готелі Менахауз і зїздили до Файюма. Післязавтра попливемо теплоходом по Нілу до Луксора й Асуана, і, можливо, аж до Хартума. Сьогодні вранці ми пішли в агентство Кука по квитки, і кого першого я там зустріла? Мого американського опікуна Ендрю Пеннінґтона. Здається, ви бачилися з ним два роки тому, коли він приїжджав до мене. Я навіть не знала, що він у Єгипті, а він не знав, що там я. Він навіть не знав, що я одружена! Лист, у якому я писала про шлюб, мабуть, його не застав. Власне, він теж плистиме тим же пароплавом по Нілу, що й ми. Оце так збіг! Дякую за все, що ви зробили, попри вашу зайнятість. Я»
Юнак саме збирався перегорнути сторінку, коли містер Кармайкл забрав у нього лист.
Це все,сказав він.Решта не має значення. Ну, що думаєш?
Його небіж на мить замислився, а потім сказав:
Що ж, гадаю, це не збіг.
Дядько схвально кивнув.
Хочеш поїхати до Єгипту?гаркнув він.
Вважаєте, це необхідно?
Думаю, не варто гаяти час.
Але чому я?
Подумай, хлопче, добре подумай. Ліннет Ріджвей тебе не знає, як і Пеннінґтон. Якщо вилетиш літаком, можеш встигнути.
Мені мені це не подобається, сер. Що я зможу вдіяти?
Уважно за всім спостерігай. Нашорош вуха. Думай, якщо маєш чим. А при необхідностідій.
Мені це зовсім не подобається.
Хай так, але ти повинен це зробити.
Це так необхідно?
Я впевнений,сказав містер Кармайкл,для нас це життєво важливо.
ХІІ
Поправляючи тюрбан з місцевої тканини, яку вона огорнула довкола голови, місіс Оттерборн роздратовано буркнула:
Я справді не розумію, чому нам не поїхати до Єгипту. Мене вже верне від Єрусалима.
Оскільки її дочка промовчала, вона додала:
Можеш хоча б відповісти, коли я запитую.
Розалі дивилася на фотографію в газеті. Під нею був підпис:
«Місіс Саймон Дойл, до заміжжя добре відома як світська красуня Ліннет Ріджвей. Містер і місіс Дойли проводять відпустку в Єгипті».
Мамо, то ти хочеш поїхати до Єгипту?спитала Розалі.
Так, хочу!гаркнула місіс Оттерборн.Я вважаю, що до нас тут безцеремонно ставляться. Моя присутність тутце реклама для них, мені мали б дати спеціальну знижку. Коли я натякнула на це, вони повелися нахабно, дуже нахабно. Я сказала їм усе, що я думаю.
Дівчина зітхнула:
Усі місця дуже схожі. Я б звідси поїхала просто зараз.
А сьогодні,продовжувала місіс Оттерборн,управитель нахабно мені заявив, що всі номери заброньовані заздалегідь, тож ми повинні виселитися через два дні.
Отже, ми змушені кудись виїхати.
Не обовязково. Я ще можу поборотися за свої права.
Думаю, з таким успіхом можна поїхати до Єгипту. Яка різниця,пробурмотіла Розалі.
Звісно, це ж не питання життя і смерті,сказала місіс Оттерборн.
Але тут вона помилялася, це справді було питання життя і смерті.
Частина другаЄгипет
Розділ перший
То Еркюль Пуаро, детектив,сказала місіс Аллертон.
Разом із сином вона сиділа на яскраво-червоних плетених кріслах перед готелем «На бистрині» в Асуані. Вони спостерігали за двома постатями, що віддалялися,невисоким чоловіком у білому шовковому костюмі та високою стрункою дівчиною.
Тім Аллертон на диво неспокійно совався в кріслі.
Той кумедний чоловічок?невпевнено запитав він.
Той кумедний чоловічок!
Що він, чорт забирай, тут робить?допитувався Тім.
Його мати засміялася.
Любий, схоже, ти надто схвильований. Чому чоловікам так подобаються злочини? Я ненавиджу детективні романи й ніколи їх не читаю. Але не думаю, що мсьє Пуаро тут з якимось прихованим мотивом. У нього вдосталь грошей і, гадаю, він просто насолоджується життям.
Схоже, він тут кинув оком на найкращу дівчину.
Місіс Аллертон трохи схилила голову набік, спостерігаючи, як віддаляються постаті мсьє Пуаро і його компаньйонки.
Дівчина поруч із ним була вища дюймів на три. Мала гарну ходу, йшла ні сковано, ні сутулячись.
Гадаю, вона доволі приваблива,сказала місіс Аллертон.
Вона кинула швидкий косий погляд на Тіма. На її здивування, він одразу ж потрапив на гачок.
Навіть більше, ніж «доволі». Шкода, що вона якась сердита й похмура.
Може, у неї такий вираз обличчя, любий.
Думаю, що вона неприємне мале чортеня. Але як дівчинадуже приваблива.
Та, про кого вони говорили, повільно прогулювалася з Пуаро. Розалі Оттерборн крутила в руках закриту парасольку, і вираз її обличчя підтверджував те, що щойно сказав Тім. Дівчина була і похмура, і сердита. Вона насупила брови, а яскраво-червона лінія вуст вигнулася кутиками вниз.
За воротами готелю компаньйони звернули ліворуч і ввійшли в прохолодний затінок міського саду.
Еркюль Пуаро спокійно собі теревенив, перебуваючи в піднесеному настрої. Він був одягнений у дбайливо випрасуваний білий шовковий костюм і панаму й тримав у руці багато декорований хлист від мух, що мав руківя зі штучного бурштину.
це мене зачаровує,говорив він.Чорні скелі Еле-фантини, і сонце, і човники на річці. Життя справді чудове.
Він на мить замовк, а тоді додав: