Він піднявся.
У будь-якому разі я сказав усе, заради чого прийшов. На добраніч.
Жаклін також встала. У її голосі відчувалося благання.
Ви ж розумієте, що я не можу зробити те, про що ви просите?
Пуаро похитав головою.
Ні, тому що ви можете! Завжди є шанс! Ваша подруга Ліннет теж мала можливість стриматися Та вона її проігнорувала. А тоді, дозволивши втягнути себе в подібну затію, людина вже не має жодного шансу.
Жодного шансулуною озвалася Жаклін де Бельфор.
Вона на мить задумалася, тоді з викликом підняла голову.
На добраніч, мсьє Пуаро.
Він сумно похитав головою і піднявся за нею стежкою до готелю.
Розділ пятий
Наступного ранку, коли Еркюль Пуаро виходив з готелю, щоб прогулятися містом, до нього підійшов Саймон Дойл.
Доброго ранку, мсьє Пуаро.
Доброго ранку, мсьє Дойл.
Збираєтеся в місто? Не проти, якщо пройдуся з вами?
Ні, звичайно. Для мене це задоволення.
Двоє чоловіків разом вийшли за ворота й попрямували в прохолодний затінок садів. Саймон витяг з рота цигарку й сказав:
Наскільки я розумію, мсьє Пуаро, дружина говорила з вами вчора ввечері.
Саме так.
Саймон Дойл трохи нахмурився. Він належав до людей дії, яким важко чітко висловлювати свої думки словами.
Мене тішить лиш одне: ви дали їй зрозуміти, що в цій справі ми зовсім безсилі.
Звісно, усе абсолютно законно,погодився Пуаро.
Певна річ. Та, схоже, Ліннет не може цього зрозуміти,він ледь усміхнувся.Ліннет виховали так, що за будь-якої прикрості треба відразу ж звертатися до поліції.
Було б добре, якби цю справу могли вирішити у такий спосіб.
Запала коротка тиша. Обличчя Саймона розпашілося, і раптом він сказав:
Просто сором, що з Ліннет так знущаються. Вона нічого не зробила! Коли кажуть, що я повівся як падлюка, то будь ласка! Гадаю, так і було. Та не треба в усьому винуватити Ліннет. Вона до цього непричетна.
Пуаро сумно похитав головою, але нічого не відповів.
Ви говорили е-е з Джекі з міс де Бельфор?
Так, я поговорив з нею.
Ви переконали її схаменутися?
Боюся, що ні.
Саймон просто вибухнув роздратуванням:
Хіба вона не бачить, якою дурепою себе виставляє? Хіба не розуміє, що жодна порядна жінка так не поводитиметься? У неї що, взагалі немає гордості чи самоповаги?
Детектив знизав плечима.
Вона, скажімо, відчуває лиш однеїй боляче,відповів він.
Так, але, чоловіче, порядні дівчата, чорт забирай, так не поводяться! Визнаю, що провина цілком на мені. Я повівся збіса погано. І все таке. Я б зрозумів, якби вона розлютилася на мене й не хотіла навіть бачити. Але переслідувати мене скрізь, це це непристойно. Робить із себе посміховисько! Якого дідька вона сподівається цим досягти?
Мабуть, помститися!
Безглуздя! Було б природно, якби вона зробила щось мелодраматичне, наприклад, вистрелила в мене впритул.
Гадаєте, це більше на неї схоже, так?
Чесно кажучи, так. Вона запальна, у неї нестримний характер. Я б не здивувався, якби вона зробила щось подібне в пориві люті. Але це шпигування
Він похитав головою.
Це більш підло, так? І розумно!
Дойл подивився на детектива.
Ви не розумієте. Це діє Ліннет на нерви.
А вам?
Саймон здивувався.
Мені? Я б із задоволенням скрутив тій чортиці шию.
То від колишніх почуттів нічого не лишилося?
Любий мій мсьє Пуаро, як би це пояснити? Вони зниклияк місяць, коли сходить сонце. Я й не знаю, де вони. Коли я зустрів Ліннет, Джекі просто перестала існувати.
Tiens, cest drôle, ça! пробурмотів Пуаро.
Перепрошую?
Мене зацікавило ваше порівняння.
Саймон знову почервонів.
Припускаю, Джекі сказала, що я одружився з Ліннет через гроші. Це клята брехня! Я б не одружився з жінкою заради грошей! Джекі не розуміє, як це важко для чоловіка, коли коли жінка так дбає про нього, як вона дбала про мене.
Що?
Пуаро різко подивився на нього.
Саймон пояснив:
Це це, мабуть, підло казати, але Джекі любила мене аж занадто.
Une qui aime et un qui se laisse aimer,пробурмотів Пуаро.
Е-е? Що ви сказали? Бачте, чоловік не хоче відчувати, що жінка турбується про нього більше, ніж він про неї,голос Саймона потеплішав.Чоловік не хоче, щоб його тілом і душею володіли. Кляте власницьке почуття! Цей чоловікмій, він належить мені! Мені таке не до вподоби, жодному чоловіку не до вподоби. Виникає бажання втекти, звільнитися. Чоловік хоче володіти жінкою, а не щоб вона володіла ним.
Він різко замовк і тремтячими пальцями запалив цигарку.
Ви так почувалися з мадемуазель Жаклін?запитав Пуаро.
Що?
Саймон втупився в нього, а тоді визнав:
Ну, так, насправді так і було. Звичайно, вона цього не розуміла. Та і я ніколи не наважувався їй сказати. Але мене це постійно тривожило. А тоді я зустрів Ліннет і по вуха закохався! Я вперше бачив таку вроду. Усе було як у казці. Усі до неї залицяються, а вона вибирає такого простого хлопця, як я.
Його голос був сповнений хлопчачої гордості та захоплення.
Зрозуміло,промовив Пуаро. Він задумливо кивнув.Так, зрозуміло.
Чому Джекі не прийме цього як чоловік?обурено допитувався Саймон.
Тінь усмішки майнула на губах Пуаро.
Бачте, мсьє Дойл, вона, передусім, не чоловік.
Ні, ні, я маю на увазі прийняти все гідно. Зрештою, іноді треба проковтнути гірку пігулку, коли виникне потреба. Визнаю, винана мені. Але що робити! Якщо дівчина стала тобі байдужа, це чисте безумство одружитися з нею. А тепер, коли я бачу, на що Джекі здатна й до чого може дійти, то відчуваю, що мені пощастило вчасно втекти.
І до чого може дійтизадумливо повторив Пуаро.Ви уявляєте, мсьє Дойл, до чого може дійти?
Саймон вражено подивився на детектива.
Мабуть, що ні А на що ви натякаєте?
Ви знали, що вона носить із собою револьвер?
Саймон нахмурився та похитав головою.
Я не вірю, що тепер вона ним скористається. Раніше могла б. Гадаю, той час пройшов. Тепер вона просто сповнена злоби й намагається на обох нас відігратися.
Пуаро знизав плечима.
Може, і так,із сумнівом мовив він.
Я про Ліннет турбуюся,сказав Дойл трохи недоречно.
Це зрозуміло.
Я не боюся, що Джекі влаштує якусь мелодраматичну стрілянину, та ці вистежування та переслідування зачіпають Ліннет за живе. Я розповім вам свій план, і ви, можливо, підкажете, як його вдосконалити. Почну з того, що я публічно оголосив, що ми пробудемо тут десять днів. Але завтра з Шеллала до Ваді-Хальфи відправляється пароплав «Карнак». Я планую забронювати місця під вигаданими іменами. Завтра ми вирушаємо на екскурсію на острів Філе. Служниця Ліннет забере багаж. Ми сядемо на «Карнак» у Шеллалі. Коли Джекі дізнається, що ми не повернулися, ми будемо вже далеко звідси. Вона подумає, що ми вислизнули від неї та повернулися в Каїр. Власне, я можу підкупити носильника, щоб він це підтвердив. Запит у туристичних агентствах їй не допоможе, бо наших імен там не буде. Що про це думаєте?
Добре продумано. Та припустімо, вона чекатиме тут, поки ви не повернетеся.
Ми можемо й не повернутися сюди. Помандруємо аж до Хартума, а потім, можливо, літаком до Кенії. Вона не слідуватиме за нами в будь-яку точку світу.
Ні, настане час, коли фінанси їй цього не дозволять. Як я розумію, грошей у неї дуже мало.
Саймон захоплено подивився на Пуаро.
Розумно. Знаєте, я навіть не подумав про це. Джекі бідна, як церковна миша.
То як же вона змогла поїхати за вами аж сюди?
Вона, звичайно, має невеликий дохід,невпевнено пояснив Саймон.Десь до двохсот фунтів на рік. Думаю мабуть, так воно і є, вона продала свій капітал, щоб слідувати за нами.
Отже, прийде час, коли вона витратить усі свої ресурси й залишиться ні з чим?
Так
Саймон неспокійно засовався. Ця думка начебто стривожила його. Пуаро уважно спостерігав за чоловіком.
Так,сказав він.Неприємна думка
Дойл відказав доволі сердито:
Що ж, я нічим тут не допоможу,а тоді додав:Як вам мій план?