Що ти хотів би знати, чого не знаєш?
Цікаво як доля складеться, скільки дітей буде, ще щось
Якщо розуму наберешся, то станеш добрим ембом: чоловіком та батьком. А коли ні, то ніякі пророцтва не допоможуть.
Форо замовк і насупився.
Так, за два тижні свято примирення, продовжував старий, приходьте обоє, а ти Тею і Сіду приведи, обовязково!
Тей погоджуючись махнув головою, а потім пригадав минулорічне свято. Цього дня емби не працюють. Вони збираються на галявині біля самого підніжжя гори, запалюють вогнища. Чаклун читає молитви, і кожен з ембів просить пробачення у того кого образив, а ще дякують лісу, річці, за використання їх дарів. Миряться навіть ті, хто довго не спілкувався, тримаючи образу.
Самою цікавою частиною свята є пророцтво. Жінки виконують ритуальний танок навколо вогнища, а чаклун скликає на допомогу духів, і розповідає майбутнє тому хто просить про це.
Тею, коли Беш прийде на свято і буде просити тебе пробачити його, ти це повинен будеш зробити, проказав Форо, коли вони зосталися самі. Тей поглянув на друга і зрозумів, що ця думка ще не приходила йому у голову. Саме словосполучення «пробачити Беша» здавалося неможливим.
У такому разі мене на святі не буде.
І чому я досі не знаю, що між вами трапилося? з запалом запитав Форо. Ти мені не довіряєш чи що?!
Вибач, мабуть я давно повинен був тобі розповісти. Це дуже болюча для мене тема. Гаразд, памятаєш Лое? Кілька років тому ми зустрічалися з нею.
Так, звичайно. Вона красуня!
Саме так. Вона не просто красуня, для мене вона була найкращою. Та на жаль, не тільки для мене. Між нами весь час стояв Беш. Ми навіть билися кілька разів через це. Він слабший, тому мене боявся. А коли Лое подарувала мені кришталеву троянду, символ її чистого кохання, я заспокоївся. Адже вона обрала мене, що ще може нам заважати?! Ось тут я дуже помилявся. Беш викрав у мене троянду і повернув їй, збрехавши, що це я йому віддав квітку. Ну розумієш, ніби саму Лое?
Та він злодій! закричав Форо.
Зовсім скоро родина Лое поїхала з Лешти, ніхто не знає куди.
А ти навіть не намагався виправдати себе?
Намагався, звісно. Та вона й слухати не хотіла. Її батько вигнав мене не чекаючи на пояснення.
Я б я б навіть не знаю, що б я зробив тому Бешу за це. Він чудовисько!
Тепер ти розумієш, чому я не дозволяю Сіді з ним зустрічатися?
Тепер розумію, ні у якому разі не відпускай до нього Сіду. Скажу тобі чесно, троянда, яку подарувала мені Міра, вже кілька разів губилася. А я досі не надавав значення цій дрібничці. Ось що, коли ще раз будеш готовий до бійки з Бешем, обовязково гукни мене! Так і хочеться загилити йому доброго копняка. Тей сумно всміхнувся та пішов до свого будинку.
Сіда готувала вечерю, розставляла посуд. На столі стояли кілька горщиків, з яких виходили тонесенькі хвильки пару. Аромат приготованої страви лоскотав ніздрі. Сестра дуже гарно готувала і Тей знову замислився над тим, що така гарна дружина не повинна попастися дурню Бешу. Але поряд з його впевненістю зявлялися сумніви: Сіда виглядала щасливою, весь час щось наспівувала собі під ніс. Змиритися з її вибором він не міг, але й ламати долю сестри не наважувався. Бачити її нещасною хотілося найменше.
Сіда крадькома спостерігала за братом і розуміла ті думки, що важко торкалися його обличчя. Тому не заважала, а терпляче чекала на його рішення.
Гарний у мене браслет? запитала вона у брата, коли вже закінчили вечеряти.
Так. Звідки?
Беш подарував. Бачиш який він уважний?!
Сідо, ти його справді кохаєш?
Дуже!
І хотіла б вийти за нього заміж?
Зараз це моє найголовніше бажання.
Вона зворушено дивилася на брата, не стримуючи радості у очах. Так він ще ніколи не говорив, отже, вирішив погодитися. Вона з нетерпінням чекала кілька жаданих слів: згоди, вітання, ще щось щоб зрозуміти, що він вже не проти. Але Тей мовчки встав з-за столу та вийшов надвір. Зорі у небі водили танок, бликаючи між майже невидимими нічними хмарами. Тей подумав про те, що занадто рано довелося стати дорослим. Коли б були живими батьки, такі питання вирішували б вони. Сіда дивилася на брата через вікно, і розуміла, що радіти ще дуже рано.
Треба потерпіти шепотіла вона собі,Тей мене любить, а значить погодиться!
Наступного дня вона знов мов пташка летіла до Беша на зустріч. Навіть не зважала на те, що усі чоловіки зараз працюють у лісі, а він поруч. Все ж заради неї! Вони сиділи на березі річки і милувалися сяючою мов кришталь водою.
Скажи кохана, чи можеш ти зробити для мене одну важливу справу? він притулився до Сіди міцно її обіймаючи.
Звичайно! Говори, я зроблю все що скажеш.
Очі Беша блищали, а погляд зробився важким і знервованим.
Навіть не знаю, як тобі це сказати
Говори, не бійся! Ти що мене соромишся?
Ні! Вибач, але справа не проста, і крім нас с тобою про це не повинен знати ніхто.
Ти зачаровуєш мене своєю таємничістю.
Гаразд, розповідаю, тільки спочатку пообіцяй, що не говоритимеш про це ні з ким, особливо з братом.
Та добре, добре! Я зрозуміла.
У старого Зуфа є один настій, котрий коли випити, заспокоює та стирає пам'ять. Він чарівний, примушує змиритися з тим що непокоїть. Зуф не дозволяє нікому навіть торкатися своїх настоїв. От якби Тей випив хоч краплину того настою, відразу б забувся про минуле.
Це не дуже добре, але чому ти не попросив його у самого Зуфа?
Що ти! Він не віддасть мені пляшечку. Окрім того, він заборонив мені навіть підходити до його будинку. А ти часто у нього буваєш. Він тобі довіряє.
Ти хочеш щоб я попросила у нього?
Навряд чи він віддасть тобі настій
Що ж я повинна зробити?
Ти візьмеш пляшечку сама.
Сіда перестала посміхатися і своїми чорними округлими від здивування очима дивилася на Беша. Нарешті промовила:
Ти хочеш, щоб я її вкрала?!
Вона й справді часто була у будинку Зуфа. Допомагала йому по господарству, готувала їжу. Іноді старий чаклун розповідав їй невеликі таємниці лікування. Вона могла спокійно увійти до його кімнати заставленої різноманітними пляшечками та мішечками з травяними сумішами. Деякі ліки вона сама оминала, знаючи їх чарівну силу. Тому розуміючи про що зараз говорив Беш вона відчувала себе збентежено. Це був недобрий вчинок, навіть двічі недобрий: ні Зуф, ні Тей не заслуговують на таке. Проте, відмовити коханому, який так палко дивився у очі, не змогла.
Ти ж хочеш, щоб ми одружилися? гнув своєї Беш.
Так, звичайно. Але все можна владнати по-іншому, без брехні.
Сідо, Тей ніколи мене не визнає!
Ти дуже поспішаєш, я вірю він поступиться!
Скільки ще чекати? Мабуть ти мене просто не кохаєш?! з переконливим розчаруванням промовив він і відвернувся.
Авжеж кохаю! Подивися на мене, заглянь у очі ще раз, невже ти не бачиш, що заради тебе я згодна на все!
У такому разі зроби це заради нас, промовив він тихо і обійняв її за плечі.
Я повинна трохи подумати
Так, я буду чекати на відповідь.
Беш намагався її поцілувати, та настрій Сіди змінився. Вона попрощалася і зникла у тіні густих дерев. У цю хвилину усі її почуття змішалися і на серці стало неспокійно. Вона розуміла, що Беш штовхає її на дуже поганий вчинок. Розуміла, що брат не пробачить їй цього, але наслідком було здійснення її найбільшого бажання. Тому думка, що насправді більше переважаєлюбов до коханого, чи любов до брата, була питанням без відповіді. Кілька днів вона металася у своїх думках, мов метелик біля вогню. Зазирала у очі брату, чекаючи від нього підтримки, та рішення його було незмінним. Бачити Беша біля сестри він не хотів. І все частіше Сіді приходила думка скоритися коханому.
Нічого не бійся, сказав він, коли Сіда наступного разу прийшла на зустріч. Тебе ніхто не помітить, я все розрахував. Це потрібно робити у день Свята Примирення, коли усі будуть у маковому полі. Будинок Зуфа буде порожнім, і ти спокійно туди зайдеш. Ну чому ти така мовчазна?
Я теж буду на святі.
Так! Так, обовязково! Так навіть краще! Тебе не буде деякий час, а потім непомітно повернешся, ніби нічого й не сталося. Гей, чуєш? він заглядав Сіді у очі, обійнявши її обличчя. Думай лише про те, заради чого ти це робиш! Заради нашого майбутнього.