Для менені!..
Мабуть, це не так, містер Барвицький Але я вас дуже прошурозкажіть мені про ваші мрії, я зрозумію, я все життя теж захоплювалася астрономією
І так благаюче дивилася Мері в очі професору, і так її погляд нагадував погляд неземної красуні, що крига розтанула в його душі, і тоді між ними почалася задушевна розмова
Вони сіли в таксі-гелікоптер, який безшумно підняв їх в повітря і поніс над залитим вогнями містом. Під час польоту Барвицький знову в зрозумілій формі викладав перед Мері свої погляди на життя, на суспільство, на перспективи Буття у Всесвіті, на доцільність життя взагалі. Мері уважно слухала, задумано втопивши розширені очі за вікно гелікоптера
Вперше в житті Барвицький запросив жінку до себе в квартиру. Мері згодилась. Вона з цікавістю розглядала його кабінет. На її подив у професора була дуже невелика бібліотекавсього біля трьохсот томів.
Не дивуйтесь, навіть серед цих є ще зайві, усміхнувся професор, перехопивши її погляд. Основну і необхідну людську мудрість можна вмістити в десяток томів Все інше сміття!..
На портативній плитці Барвицький зігрів чай і, посадивши гостю за стіл, став викладати свої думки. Вона так уважно слухала і давала такі розумні зауваження, що Святослав з вдячністю схилився до її руки і поцілував її.
В той же час він відчув поцілунок на своєму волоссі, і коли підняв лице догори, то в його очі подивилися іншіжіночі, наповнені великою любовю
Губи Мері ворухнулися, і Святослав почув пристрасний шепіт:
Я давно знаю вас!.. Але ви не помічали мене Я ходила на лекції, де ви читали про зоряні світи Я вже кілька років люблю вас!;:
Мері! хотів зупинити її Барвицький, але дівчина захоплено продовжувала говорити, дивлячись сяючими очима в лице професора:
Не зупиняйте мене!.. Я все скажу! Не осудіть мене!.. Я спеціально студіювала астрономію, яка мені ні на що не пригодиться. На це йшли нужденні центи моїх батьків Вонипрості робочі!.. Не проганяйте мене, дозвольте мені інколи бачити вас!..
Слухаючи безтямні слова дівчини, Барвицький відчував, що її очі проникають глибоко йому в душу, і не можна вже відвернути погляду від тих прекрасних дівочих очей.
Він якось негадано потягнувся назустріч непереможному поклику її серця. їхні губи зустрілися
Святославе, шепотіла Мері,невже й тепер ти будеш пориватися у Космос?..
Тепер ще більше, промовив Святослав. Я хочу безкінечного щастя, а не миттєвого А проте, що тепер говорити! Тепер мені залишається лише однемрії, безумні мрії
І я почервонівши, тихо сказала Мері.
І ти, ласкаво відповів Святослав
В цю хвилину подзвонили. Барвицький вийшов. До кімнати зайшов високий джентльмен в темному одязі.
Містер Барвицький? запитав він.
Так.
Вам лист.
Від кого?
Але джентльмен мовчки вийшов. Барвицький здивовано розірвав конверт і на невеликому синьому папірці прочитав:
«Пане Барвицький!
Прошу Вас прибути до мене о 12 годині дня, 20 серпня. Справа буде йти про реалізацію Ваших задумів.
Роген».
У Барвицького перехопило дихання Рогенце ж один з найбільших магнатів Нового Світу, мільярдер. Про нього ходить недобра слава, та дідько з ним! Головне те, що знову для Барвицького народжується перспектива
Святослав радісно повернувся до Мері. Кинувся до неї, поцілував:
Ти мій добрий ангел!
Що таке?
Розкажу завтра! А теперти залишаєшся зі мною
Як? здивовано підняла брови Мері.
Так! перебив Святослав. Я тебе нікуди не відпущу. Будь зі мною, мила дівчино, давай поділимо і мою нову надію, і радощі та горе, які судилися мені і він знову гаряче обняв Мері
Світло погасло.
А в небі, як і мільони років тому, спокійно мерехтіли Далекі зірки і кликали буйні серця в глибини Космосу
Наступило 20 серпня 19 року
ПРОПОЗИЦІЯ РОГЕНА
Другого дня таксі-гелікоптер приземлився на майданчику-гаражу, який містився на даху розкішного особняка Рогена. Барвицький вийшов з таксі і відразу ж зустрівся з самим господарем цього будинкузнаменитим мільярдером. Той, стримано привітавшись з професором, запросив гостя вниз.
По крутих спіральних східцях з якогось рожевого матеріалу зійшли вони у велику залу, а звідтидо кабінету Рогена.
Барвицький сів, оглянувся.
Письмовий стіл, кілька стільців. Телефони, телевізори. В стеліотвір, з нього падає приємне мяке світло.
Роген сів навпроти. Це був сорокалітній чоловік, невеликий на зріст, повний, з хижим яструбиним носом, з пронизливим неприємним поглядом.
Містер Барвицький, почав він. Будемо говорити начистоту
Я слухаю вас
Я уважно слідкував за всім, що трапилося з вами. Я знаю, що ви на розпутті. Ви не можете здійснити своїх задумів? Чи не так?
Так, твердо мовив Барвицький.
Я допоможу вам їх здійснити, просто сказав Роген.
Яким чином? схвильовано запитав Святослав.
Я повністю фінансую всі витрати на побудування космічного корабля. Конструювати і керувати всім будете ви!
Професор схвильовано встав з крісла.
Зачекайте, жестом посадив його Роген. Я не все сказав. Ніякої гуманної мети перед собою я не ставлю. Я не думаю про прогрес. Я думаю про себе. Я егоіст. Корабель роблю для себе
Хто ж полетить на ньому?
Я! І ви!
Для чого це вам? з подивом вигукнув Барвицький.
Ось тепер ми якраз і підійдемо до діла. Я буду до кінця відвертим. Слухайте мене. Вам зараз треба вирішити, так чи ні! В разі підмови, ви забудете, що я говорив! Ясно?
Гаразд! не замислюючись, кивнув головою Барвицький.
Так от Мене не задовольняють ті 2030 років життя, які мені дає природа. Я ділова людина, я люблю гроші, я хотів би бачити, як мій капітал через сто років розмножиться Доки я не вмру, мої нащадки не наслідують спадщини. Отже я вирішив пережити їх. Я слухав ваші лекції, виступ на Асамблеї. Я вірю вам! Я лечу з вами. Ми повернемось через століття по земному часу. Я оформлю юридично справи так. щоб мене не вважали мертвим, і тоді капітал буде рости безперервно аж до мого повернення. Я хочу стати фінансовим володарем світу з допомогою вашої машини часу. Ви зрозуміли мене?
Цілком! відповів Барвицький і внутрішньо здригнувся від огиди, зрозумівши мерзенність і жадібність цієї нелюдської душі.
Отже, я жду вашої відповіді. Вирішувати ви мусите тепер
Святослав задумався.
А що ж власне йому думати? Хоч і мерзенний задум цієї «надлюдини», але це єдиний вихід вирватися у Космос і практично здійснити свої мрії.
Я згоден! твердо сказав він.
Сірі очі Рогена радісно заблищали.
Отже негайно розроблюйте конструкцію. У ваше розпорядження я даю весь штат моїх науково-дослідних Інститутів, технічні можливості авіаційних і атомних заводів і необмежений кредит. Вам досить цього? додав він з самовдоволеною посмішкою.
Півгодини назад я не міг мріяти про такі перспективи, відповів Барвицький. Через рік ми вилетимо з Землі у Всесвіт
Роген стиснув йому руки:
Завтра ж починайте
Гаразд, сказав Святослав і вийшов з кабінету
Він летів додому на гелікоптері, але не бачив нічого за вікном, не чув шуму гвинтів. Воскресла мрія несла його знову в небеса, і єдиний образ людини Землі, який він тримав в своїй памятібув образ Мері, до якої він зараз хетів, щоб поділитися з нею своєю радістю
СУПЕРЕЧКА З МЕРІ
Мері залишилася у Святослава, так і не повернувшись до своїх бідних батьків, які жили десь на околиці міста.
Вона вкладала у почуття до Святослава всю свою пристрасну, гарячу душу.
Вона була пригнічена і незадоволена, коли взнала про підготовку до польоту в небо, але спочатку не висловлювала свого невдоволення, щоб не дратувати Святослава Однак минав час, і становище змінилося
На протязі 3-х місяців був підготовлений проект космічного корабля за ідеєю Барвицького. На закритій нараді конструкторів і інженерів проект був повністю схвалений, і заводи Ро-гена одержали замовлення на виготовлення всіх необхідних частин корабля.