Олесь БердникПОЗА ЧАСОМ І ПРОСТОРОМ
Матері, яка навчила мене любити Мрію
ПОВIСТI
ПОЗА ЧАСОМ І ПРОСТОРОМ
«БОЖЕВІЛЬНЕ МАРЕННЯ»
Засідання світової Асамблеї учених наближалися до кінця Мета Асамблеї була незвичайноюзнайти шляхи для більш доцільного існування людства, відшукати нові форми соціального, політичного та філософського співіснування.
Було багато сказано старих і нових істин. З трибуни Асамблеї лунали і мудрі слова, і тріскуні фрази, і висока вченість, і явне неуцтво.
Коли проходили останні засідання Асамблеї, її стали зовсім мало відвідувати, а преса взагалі втратила до неї всякий інтерес.
Та на передостанньому засіданні сталося щось дивне. Репортери, які раніше дуже сумно розглядали розмальовану стелю приміщення, тепер гарячково передавали щось з допомогою портативних радіоапаратів в газети. Газети зробили за годину своє ділоі сталося небачене
Конференц-зал університету знову заповнили вчені. Були представники зовсім протилежних течій в науціі матеріалісти, і найреакційніші ідеалісти, і навіть священнослужителі різних релігій.
Засідання, що відбувалося сьогодні, стало справді цікавим завдяки людині, яка стояла тепер на трибуні. Над здивованою і схвильованою аудиторією неголосно, глухо звучав голос, народжуючи незрозумілі, дивні істини, зачаровуючи присутніх:
В безкінечній пустелі Всесвіту пливуть неосяжні зоряні світи. Свідомість неспроможна охопити надграндіозності світобудови, а всі спроби хоча б частково зясувати суть Буттядаремні, нікчемні і смішні
Десь у безодніпилинка. ЦеЗемля. На нійнікчемні своїми розмірами істоти, сміховинно малі! Але дух і розум цих істот, що вічно пориваються до шукання, неймовірно великі і сильні
Хто вони такі? Куди ідуть? Багато людей шукають розгадки великої таємниці. Дві дороги в Науці людства. Дві крайності. Між нимибезліч дрібних стежечок Плутанина, ворожнечаа відгадки нема! Таємниця! Де ж істина?
Оратор замовк. Поглянув на зал.
Чи не ви будете нам відкривати істину, містер Барвицький? прозвучав серед мовчанки різкий іронічний голос. Аудиторія зашуміла. Почувся сміх. Та оратор, навіть не звернувши уваги на непристойний вигук, говорив далі:
З одного бокумістичні теорії ідеалістів, що незмінно приводять до першопричини і, нарешті, вимагають віри в Творця Всесвіту, а з другого бокупримітивні доктрини матеріалістів, які виводять великий могутній Розум людини з косної мертвої матерії і, таким чином, наділяють матерію розумною основою хоча б в потенціалі Закони Природи, які діють нібито незмінно скрізь, де для цього є умови, створюючи в процесі еволюційного розвитку живі істоти від первісного протиста до обдарованої Розумом людинизнову нічим не відрізняються від Творця, але тепер уже несвідомого, що ще гірше!..
Це щознищення всієї науки? знову вигукнув насмішкуватий голос. На нього обурено зашикали. А Барвицький спокійно говорив:
Але є, безперечно, є вірний шлях до абсолютного знання, який захований від нас Природою. Гарантією цього є той факт, що одна за одною падають таємниці Світу перед зброєю Розуму. Цей шляхв шуканні взаємозвязку Матерії, Розуму, Часу і Простору
Оратор зупинився, передихнув Взяв стакан, спокійно відпив ковток води.
Це був високий худий чоловік з розтріпаною величезною русявою шевелюрою, з глибоко запалими очима на довгому кістлявому обличчі, в якому була своєрідна похмура краса. Ось він відкинув волосся з лоба, пошукав щось в записці, яка лежала перед ним, і знову підняв темний незрозумілий погляд на аудиторію.
Всі з подивом і тривогою ждали, що їм скаже ще цей дивний, схожий на маніяка, вчений. А він говорив, дивлячись кудись за голови, за стіни будівлі, немов проникаючи силою думки в безодні Космосу:
Чи можна стверджувати, що є тільки Буття, яке пізнається нашими почуттями? Ні в якому разі! Бо це буде вульгарне обмеження безкінечного Всесвіту, який мусить бути в своїх проявах безкінечним так само, як в Часі і Просторі. Людина ж з своїми почуттями і аналізом Розуму пізнає тільки найнікчемнішу частину безмежного Буття не тільки в Часі і Просторі, а і в якості.
Той самий молодий учений, що кидав іронічні репліки, знову не витримав і, схопившись з місця, крикнув:
Для чого ви спеціально ускладнюєте проблему? Для чого нагромаджуєте стільки містики і незрозумілості? Чи є що-небудь поза можливостями почуттів, ми не знаємо! А те, що ми поволі і безкінечно пізнаємо світце ясно кожному школяреві!..
Цілком вірнокожному школяреві! спокійно підтвердив оратор. Але питання йде про те, як ми його пізнаємо, наскільки глибоко
В безкінечному Космосі є безкінечні кількості різних невідомих нам існувань. Природа їхньої організації та координати, в яких вони знаходяться, чужі і недоступні для нас І ось, в той час, коли перед нами лежать безкрайні простори невивчених чудесних країн, ми повинні зупинитися на березі океану, який відділяє нас від тих чудес. Цей океанЧас і Простір! Так, кайдани Часу і Простору звязують руки і ноги людства, яке, незважаючи на «прогрес» безсильне і жалюгідне!
Ну, це вже занадто! закричало з десяток голосів з різних місць залу.
За кого він нас вважає?
Що за неонігілізм?!
Тихо! Джентльмени, це ж дуже цікаво!
Геть!
Всі ці вигуки заглушив спокійний голос Барвицького:
Ні! Не занадто Я доведу це!
Справді, давайте проаналізуємо справжнє становище людства. Куди пориваються люди, що хочуть, які їхні перспективи в майбутньому?..
Незаперечні заслуги науки в полегшенні праці людини, у виробленні засобів для більш швидкого пересування у створенні засобів звязку на відстані та інше Все це робиться для того, щоб максимально задовольнити різноманітні потреби людей. Але самі вони«Царі природи»для чого живуть і куди йдуть? Це не пусте запитання, не треба іронічних поглядів! Адже ніякі потуги соціологічних наук, які звуть людей до справедливого суспільства, і ніхто з вас не приховає і не спростує того, що в даний час людина відрізняється від тварини тільки своїм інтелектом та тим, що може більш повніше задовольняти свої забаганки чи бажанняяк хочете! В усьому ж іншомународження, короткочасне життя, зникнення разом з індивідом навіть найпрекрасніших його ідей чи бажань, смертьми подібні до нещасних тварин, життя яких з філософської точки зору безглузде. Можуть заперечитиадже наші діла приносять користь майбутнім поколінням! Пуста фікція! В майбутньому настане час, коли загине і наша планета і людство. То в імя чого ж всі незліченні страждання і страшна праця тисяч поколінь? Ради того, щоб колись на мертвому космічному тілі залишити тільки сліди діяльності нікчемних істот, які багато мільйонів років боролися ради ефемерних ідей, а потім забрали їх з собою в могилу, чи кинули в безодні Космосу?!
Що ж ви пропонуєте? вигукнуло тепер уже декілька роздратованих голосів. А той самий вчений, що кидав репліки, іронічно додав:
Очевидно, шановний професор пропонує колективне самогубство для всього людства, якщо все наше життя ефемерне!..
Не поспішайте з висновками, погано вихований молодий чоловіче! відрізав Барвицький і говорив далі:
Де ж вихід? Як глибше пізнати Світ? Як осмислити наше життя і зробити його більш перспективним?..
Весь зал притих.
Барвицький, очевидно, підходив до основного, ради чого вінпрофесор університетуавторитетний вчений, виступив на Асамблеї, куди зїхалися учені майже з усього світу.
І ось присутні почули слова, які примусили їх здивовано перезирнутись:
Перш за все треба зробити людство безсмертним! Так, панове насмішники, іменно безсмертним! І не окремих людей, а все людство!
Ахінеї! почулося кілька голосів. Вчені і всі присутні стримано і якось ніяково почали перемовлятись. Але оратор уже підняв руку, закликаючи до порядку схвильовану аудиторію.
Не дивуйтесь! Я все зясую, панове! Судити будете потім Справа йде про те, щоб розірвати ланцюги Часу і Простору, які скували Людство і примусили його скніти в безглуздій метушніполітичній і соціальнійна нікчемній планеті, без надії відвернути коли-небудь невмолимий фатум Часу і Просторународження, смерть, народження, смерть!..