Пан штаб-лікар переглянув малюнки.
— Чудово! — скрикнув пан штаб-лікар і ляснув себе по боках.
— Махх-ссим.
Пан штаб-лікар ніби вперше помітив його.
Варибобу захихотів, а пан ротмістр суворо сказав:
— Станьте біля дверей, Зефе, і пам’ятайте своє місце…
— Ну, гаразд, — сказав пан штаб-лікар. — І що ви збираєтеся з ним робити, Тооте?
— Бригадир на трасі.
— А що це таке? — спитав пан ротмістр.
— Це? Це одна установа, яка буде нам вдячна, Тооте, за нашого психа. Можете бути певні.
— Гаразд, — сказав нарешті пан ротмістр. — Пишіть супровідного листа. Капрале Варибобу!
Капрал підвівся.
— Проїзні документи на рядового Гаала готові?
— Так точно.
— Впишіть у проїзні документи підконвойного Махсійіц. Рядовий Гаале!
Гаал клацнув підборами і виструнчився:
— Слухаю, пане ротмістр!
— Буде виконано! — вигукнув Гай, пойнятий невимовним захватом.
— Здрастуйте, — сказав їй Максим місцевою мовою. — Не треба. Вікно.
— Здрастуйте, — відповіла вона, клацаючи численними засувками. — Треба. Дощ. Погано.
— Не хочу. Не треба.