Кеммі Елліот: їй-бо, не брешу. Звичайнісінький паркан із трижильного колючого дроту ставав наче прикрашений до Різдва від усіх цих білих штук. Підійдеш близько — і побачиш, що там само почіплялися й гандони, ніби Грона здутих святкових кульок. Лопотять собі на вітру, зелені, чи сірі, чи світло-блакитні, а кінчик кожної гумки все ще відтягує донизу біла рідина.
Настромлені на дротяні шипи, до тебе лопотять гігієнічні прокладки та суперусмоктувальні тампони для сильних виділень. Гладкі й ребристі презервативи. Марки кондомів і прокладок, яких ти ніколи в житті не бачив на полицях «Придорожної бакалії».
Стара кров і згустки — такі чорні, що скидаються на гудрон. Кров брунатна, мов кава. Водянисто-рожева кров. Сперма, змертвіла майже до стану чистої води.
Для більшості людей кров — це просто кров, особливо для чоловіків, але повірте, вам буде важко знайти два однакових тампони серед повислих на відтинку колючого дроту довжиною в милю.
Шериф Бейкон Карлайл: Якщо хочете знати, найважче було утримати собак у будинках. Не треба було навіть бачити сперму та кров, розвішану по колючих дротах, щоб знати, що вітер перекинув чийсь смітник. Пси починали казитися: скавулити, дряпати двері. Здирати фарбу та протирати килимки в намаганні дістатися до того запаху, такого невловного, що тільки собачий ніс може його зачути.
Це зовсім не так, як коли вони просяться надвір у своїх справах. Собаки вловлюють запах гандонів і затичок, якими шурхотить суховій, і починають заливатися слиною.
Не дай боже вам відчинити двері. Здебільшого всі сідають на телефон і заходяться звинувачувати одне одного в бардаку й закликати когось іншого, щоб він усе прибрав.
Кеммі Елліот: Місця тут такі рівнинні, що бачиш усе від краю і до краю, варто лише кинути оком. Місцевий люд надто пихатий, щоби кидатися в бій із сексуальним торнадо. Ніхто не хоче, щоб товариство дивилося, як він збирає цей сороміцький врожай, ніби якісь там стиглі помідори.
Тут таке — або кожен збирає своє, або ніхто не збирає нічого.
Як завжди, ціла подія. Глухий кут добропристойності.
Мері Кейн Харві (☼ учителька): Якби я вже не вчителювала, боже ж мій, скільки байок я могла б оповісти про Бастера Кейсі. Надзвичайний молодий чоловік.
Шериф Бейкон Карлайл: І не забувайте, що багато хто, навіть хлопці з ФБР казали, що бабуся Естер була першою жертвою Рента.
Мері Кейн Харві: 3 мовних дисциплін найвищою оцінкою Бастера була С, але складалося враження, що він здатен збудувати цілий світ за допомогою самих лише гілочок і камінців, та ще кількох слів, які він вивчив. Я би порівняла це з тими маленькими шедеврами, які роблять із підручного непотребу в’язні або моряки в далеких рейсах. Наприклад, точні моделі Ватикану, збудовані з сірників, або Акрополь, склеєний із кубиків цукру. Це витвори мистецтва, що постали з браку інструментів та матеріалів, вимагаючи при цьому невичерпної кількості часу та зосередженості. Це пам’ятники терпінню.
Боді Карлайл: Щоб ви зрозуміли, якої популярності набув Рент до свого випускного класу, розкажу вам таке. Однієї ночі наші пси почали вити й дерти двері. Було вітряно, й без усякого денного світла кожен розумів, що прийшов звичайний сексуальний торнадо.
Рент постукав у наші кухонні двері. Поки моя мама патякала по телефону, розкидаючися звинуваченнями, він махнув мені рукою, щоб я виходив. Через його плече був перекинутий порожній лантух.
Побачивши мішок, мати похитала до мене головою: «Ні». Але я відіпхнув собак від дверей і пішов за Рентом у ніч, де скаженів вітер, здуваючи наше волосся та коміри сорочок на один бік.
На огорожі тріпотів під вітром жмуток білої фігні, оскаженілий та живий, мов кролик у капкані. Гандони ляскотіли, наче сірі язики з краплями слини на кінцях. Рент зірвав одну гумку й підніс до носа — наповнений спермою кінчик метлявся небезпечно близько до його верхньої губи. Понюхав і сказав: «Преподобний Кертіс Дін Філдз». Він посміхнувся і сказав: «Я цей сморід де хочеш упізнаю».
Рент кинув сміття в лантух. Він зірвав затичку, з однією тільки крихітною червонястою крапелькою посеред білого тампона. У місячному сяйві червоне виглядало чорним. Рент понюхав його та нахмурився.
Понюхав знову, тепер із заплющеними очима, й сказав: «Ну гаразд, це Лу-Енн Перрі, але схоже, вона знову почала приймати оті свої фтористі пігулки…»
Рент сунув червону крапочку й мені, але я заперечно похитав головою.
Перш ніж який-небудь славний хлопець встиг висунутися надвір і запропонувати нам допомогу, Рент обібрав паркан за нашим будинком по всій довжині, відгадуючи кожен хуй і кожну піхву.
Боді Карлайл: У Рента Кейсі був просто собачий нюх. Цей бладхаунд в людській подобі міг вистежити будь-що. Після того як він почав затримуватися на вулиці допізна, його нюх ще покращився. Оскільки він був найпопулярнішим хлопцем у школі, то знав кожне ім’я, що стояло за тим чи іншим запахом. До дванадцятого класу всі ці його таланти — всі разом — почали нарешті працювати на нього.