— Який бортжурнал? — запитала Майка. — До чого тут бортжурнал?
— Комов попросив мене відшукати правила, які наказують знищувати бортжурнали, — сумно пояснив Вандерхузе.
— Ну? — вигукнули ми одночасно.
Вандерхузе знов помовчав, потім махнув рукою.
— Сором, — сказав він. — Є, виявляється, одне таке правило. Точніше, було. У старому «Зводі інструкцій». У новому — немає. Звідки я мав знати? Я ж не історик.
Він надовго замислився. Майка нетерпляче пововтузилася.
— Так, — сказав Вандерхузе. — Так от, коли ти зазнав аварії на невідомій планеті, заселеній розумними істотами — негуманоїдами або гуманоїдами, які перебувають у стадії яскраво вираженої машинної цивілізації, — ти зобов’язаний знищити всі космографічні карти і бортові журнали.
Ми з Майкою перезирнулись.
— Цей бідолаха, командир «Пелікана», — продовжував Вандерхузе, — напевне, добряче знав старовинні закони. Адже цьому правилу, напевно, років із двісті, його придумали ще на початку зореплавання, придумали з голови, намагаючись усе передбачити. Та хіба все передбачиш? — Він зітхнув. — Авжеж, можна було здогадатися, чому з бортжурналом сталася така штука. Ось Комов і здогадався… І ви знаєте, як він реагував на моє повідомлення?
— Ні, — відповів я. — Як?
— Він кивнув і перейшов до інших справ, — повідомила Майка.
Вандерхузе поглянув на неї із захватом.
— Правильно! — підтвердив він. — Саме кивнув і саме перейшов. Я б на його місці цілий день тішився, що я такий здогадливий…
— Що ж це, значить, виходить? — щиро обурилася Майка. — Виходить, або не гуманоїди, або гуманоїди, але на стадії машинної цивілізації. Нічого не розумію. Ти що-небудь розумієш? — запитала вона в мене.
Мене дуже потішає ця манера Майки з гордістю оголошувати, що вона нічого не розуміє. Я і сам частенько так чиню.
— Вони під’їхали до «Пелікана» на велосипедах, — сказав я.
Майка нетерпляче відмахнулася.
— Машинної цивілізації тут нема, — пробурмотіла вона. — Негуманощів тут також нема…
Голос Комова по інтеркому проголосив:
— Вандерхузе, Глумова, Попов! Прошу з’явитися в рубку.
— Почалося! — вигукнула Майка, підхоплюючись.
Ми гуртом увалилися в рубку. Комов стояв біля столу і вкладав у пластиковий чохол портативний транслятор. Судячи з положення перемикачів, транслятор був підключений до бортового обчислювача. Обличчя в Комова було незвично стурбоване, якесь по-особливому людяне, без цієї самобутньої крижаної зосередженості, що вже достатньо набила оскомину.