Тут були крамниці, де продавали форму всіх космічних флотів землян, і такі, де не було нічого, крім тисяч сортів пива.
Саймон не знав, з чого почати. Раптом він почув позаду себе стрекотіння автоматної черги й різко обернувся.
Це був лише тир, довге, вузьке, яскраво розфарбоване приміщення з високою стійкою. Завідувач тиру, смаглявий товстун з ямкою на підборідді, сидів на високому табуреті й приязно усміхався йому:
— Спробуєте щастя?
Саймон увійшов і побачив, що на протилежному боці тиру замість звичайних мішеней на продірявлених кулями табуретах сиділи чотири дуже легко вдягнені жінки.
На чолі й грудях кожної з них було намальовано по яблучку.
— Хіба ви стріляєте справжніми кулями? — запитав Саймон.
— Звісно, — сказав завідувач. — На Землі існує закон, який забороняє недобросовісну рекламу. Кулі справжні, дівчата теж! Ставайте й підстрельте ту, яка вам до вподоби!
— Давай, хлопче! Закладаюся, що тобі в мене не влучити! — вигукнула одна з жінок.
— Він не влучить навіть у зореліт! — підбивала друга.
— Влучить! Не сумнівайся! — кричала третя.
Саймон провів рукою по чолу й спробував поводитися так, наче в тому, що він побачив, немає нічого дивного. Зрештою, це — Земля, а тут усе дозволено, коли того вимагають інтереси комерції.
— А є тири, де стріляють у чоловіків? — запитав він.
— Звісно, — відповів завідувач. — Але ж ви не мисливець за чоловіками, чи не так?
— Звичайно, ні!
— Ви з іншої планети?
— Так. А як ви дізналися?
— З костюма. Він завжди про все говорить. — Товстун заплющив очі й заговорив протяжно: — Ставайте, ставайте сюди, убийте жінку! Не стримуйте своїх імпульсів! Натисніть курок, і ви відчуєте, як застарілий гнів залишає вас! Це краще, ніж масаж! Краще, ніж горілка! Ставайте, ставайте — убийте жінку!
— А ви так і залишитесь мертвою, якщо вас уб'ють? -запитав Саймон одну з дівчат.
— Не меліть дурниць, — сказала дівчина. -Але куля...
— Буває й гірше, — додала дівчина, знизавши плечима.
Саймон хотів запитати, що може бути гірше, але завідувач перехилився до нього через стійку й сказав довірливим тоном: