- Ось магнiтолу взявся лагодити, - кивнув на апарат Яцюк. Зламалася.
Трофиновський пiдiйшов до апарата ближче. На магнiтолу не схоже.
- Я її трохи вдосконалив, - тiєї ж митi вiдгукнувся на його думки господар квартири. - Додав механiзм пошуку i прискореної перемотки...
- Цiкаво, - погодився слiдчий. - Красива машинка, зручна. Добре, коли на всьому цьому розумiєшся. А у мене з технiкою негаразд...
- А ще краще, якщо технiка не виходить з ладу, - злегка усмiхнувся вдоволений Яцюк. - Думаю поставити тут ще один дiод, - коротким товстим пальцем вiн тицьнув у схему.
Трофиновський про всяк випадок схвально кивнув головою i, обiйшовши апарат, глянув на шкалу.
- Чотири дiапазони...
- Було три. УКХ прилаштував, стерео з нього записую.
- Цiкава картинка, - сказав Трофиновський, зупиняючись бiля стiни i розглядаючи пiдпис художника.
- Репродукцiя з картини одного мого знайомого. Талановитий художник. Пiсля смертi це помiтили всi. - В останнiй фразi чулася гiрка iронiя.
- Степура... - вголос прочитав Трофиновський. - Так ви знали його?
- Знав. Сергiй Степура. Навiть дуже близько знав, - все з тiєю ж гiркою iронiєю промовив Яцюк, i його темнi очi задивилися вдалину. - Навiть побилися одного разу.
- Що було приводом?
- Спитайте - хто? I вiдповiдайте: хто найчастiше служить приводом для бiйки серед молодих хлопцiв? Вiдомо хто, - дiвчина. Давно це було...
- Ви неодруженi?
- Нi, залишився нежонатим. Мiж iншим, з вини тiєї ж дiвчини... Ось як буває...
- А Степуру давно бачили?
Яцюк усiм корпусом рвучко повернувся до слiдчого:
- Ви заради нього прийшли?
- Так, - пiдтвердив Трофиновський. - У вас нема здогадок, що могло послужити причиною...
- ...Його самогубства? - закiнчив фразу Яцюк. - Багато думав над цим... Ось бачите, репродукцiю купив. Звичайно, вона не вiдповiсть... хоча, може, й зберiгає якiсь слiди... В речах, кажуть, вiдбиваються бiотоки їхнiх творцiв. Проявити б. Ну, та це поки що фантастика...
- Поки що?