— Он як?
— У документах написано так, але це не справжнє моє прізвище.
— То як же тебе звати?
— Філіпп Труфаст Маурітсон.
— Ти що ж, соромишся свого прізвища?
— Щиро казати, я вже двічі попадався. А коли тебе посадять, то потім за тобою тягнеться хвіст. Сам знаєш, як то буває.
— Авжеж.
— Люди пронюхають, що ти сидів, і не зоглядишся, як уже лізуть з перевіркою лягаві… вибач, поліція…
— Нічого, я не з образливих, — сказав Якобсон.
Він більше нічого не додав, і Маурітсон знервовано глянув на годинника, що висів на стіні.
— А сидів я за дурницю, — повів далі він. — Трохи гендлював краденим і незаконно добував зброю, одне слово, дрібниці. Правда, була ще одна крадіжка з виломом, але відтоді минуло десять років.
— І весь цей час ти був святий та божий? — спитав Якобсон. — Виправився чи навчився спритніше орудувати?
На це Маурітсон відповів кривою посмішкою, проте Якобсон не підхопив її, а натомість спитав:
— Куди це ти гнеш?
— Не хочу знов сісти.
— Вважай, що ти вже сів. І нема в цьому нічого страшного. Хіба ти один? Кожного дня хтось сідає. Не зашкодить відпочити кілька місяців.
Проте Маурітсон був переконаний, що кількамісячним відпочинком справа не обмежиться. Глянувши на порізану городину, він прикинув, що коли його заарештують, поліція може копнути глибше, а тоді виявляться не дуже приємні для нього речі. З другого боку, він наскладав у закордонних банках уже чималий капіталець. Отже, будь-що треба вийти звідси. Тоді відразу виїхати з міста, і взагалі зі Швеції. Потім усе владнається, він давно плекав думку кинути своє ремесло. Досить із нього порнографії і продажу наркотиків. Та й не велика радість бути на побігеньках у таких, як Мальмстрем і Мурен, хоч вони й добре за це платили. Краще замість цього взятися до молочних продуктів, можна добре заробити на контрабанді масла з Данії до Італії. Майже легальна торгівля, і ніякого ризику, хіба що мафія тебе вколошкає. Зрештою, можна й ще щось придумати.
Та хоч би там що, а зволікати ніяк не можна. І він спитав;
— Хто відає банковими грабунками?
— Бульдо… — Якобсон затнувся.
— Бульдозер Ульсон, — жваво підхопив Маурітсон.
— Прокурор Ульсон, — поправився Якобсон. — Хочеш когось продати?