— Постріл зроблено впритул?
— На мій погляд, ні. Але врахуйте, що я можу помилитися.
— А який ваш погляд?
— На мій погляд, він застрілився другим способом. Адже є два найвідоміші способи стрілятися, правда ж?.
— Так, два, — відповів Мартін Бек.
— Або дуло приставляють до тіла й натискають на курок, або тримають руку з пістолетом чи якоюсь іншою зброєю на відстані, спрямовуючи її на себе. Тоді, здається, натискають на курок великим пальцем?
— Авжеж. Ви вважаєте, що це був другий спосіб?
— Так. Але з усіма можливими застереженнями. Коли тіло так розклалось, важко сказати, чи постріл було зроблено впритул.
— Розумію.
— Виходить, це тільки я нічого не розумію, — сказала дівчина легковажним тоном.
— Чого ви без кінця питаєте? Хіба так страшенно важливо, як він застрілився?
— Схоже, що важливо. Сверда знайшли у квартирі, вікна й двері були замкнені зсередини. Він лежав поряд із ввімкненим електричним каміном.
— Через це тіло його так і розклалося, — пожвавішала вона. — В такому разі досить було й одного місяця.
— Справді?
— Так. І через це також важко було визначити, чи він стріляв упритул.
— Розумію, — мовив Мартін Бек. — Дякую за допомогу.
— Нема за що. Дзвоніть, коли вам буде ще щось незрозуміле.
— До побачення.
Він поклав трубку.
Хвацько вона все пояснює. Скоро залишиться нез'ясованим тільки одне.
Але тим важче його з'ясувати.
Сверд не міг накласти на себе руки.