— У документі, який ви мені дали, пане прокуроре, нічого не сказано, що мені не можна виїздити з міста. І взагалі, настільки я розумію, в нас не було такої домовленості.
Бульдозер звів брови, і Маурітсон квапливо додав:
— Але, звичайно, я до ваших послуг, коли можу чимось допомогти.
Бульдозер нахилився вперед, поклав руки на стіл і сплів пальці. Хвилину він мовчки дивився на Маурітсона, тоді, почав скрадливим голосом:
— Он що, пан Маурітсон до наших послуг. Вельми люб'язно з вашого боку, але нам більше не треба ваших послуг. Ні, тепер наша черга зробити вам послугу. Адже ви були з нами не зовсім щирі, правда? Нам здавалося, що вас через це мучить сумління, тому й узяли на себе клопіт улаштувати цю приємну зустріч, щоб ви, пане Маурітсон, спокійно, без поспіху скинули цей тягар зі своєї душі.
Маурітсон розгублено глянув на Бульдозера.
— Я не розумію… — почав він.
— Не розумієте? Може, взагалі не відчуваєте потреби скинути тягар з душі?
— Я… я не розумію, який тягар.
— Он як. Ну, а коли я вам натякну, що йдеться про минулу п'ятницю?
— Про минулу п'ятницю?
Маурітсон неспокійно забігав очима й засовався на стільці. Він глянув на Бульдозера, на Ренна, тоді знов на Бульдозера, зустрівся з холодним поглядом блакитних, як порцеляна, очей Гунвальда Ларсона і врешті похилив голову. Ніхто не озвався, аж поки Бульдозер знов почав:
— Так, про минулу п'ятницю. Невже ви так швидко забули, що робили того дня? Дев'яносто тисяч крон — не дрібничка. Чи як ви гадаєте, пане Маурітсон?
— Які ще дев'яносто тисяч? Я нічого не знаю.
Голос у Маурітсона став трохи бадьоріший, тому Бульдозер повів далі вже не таким скрадливим тоном, як досі:
— Отже, ви не знаєте, про що йдеться?
Маурітсон похитав головою:
— Ні, не знаю.
— Може, мені висловлюватись ясніше? Ви цього хочете?
— Так, будь ласка, — покірно мовив Маурітсон. Гунвальд Ларсон випростався й сердито сказав:
— Годі блазнювати! Ти дуже добре знаєш, у чім річ!
— Авжеж, знає, — добродушно сказав Бульдозер. — Пан Маурітсон тільки хоче показати нам, як він уміє викручуватись. Адже годиться трохи покомизитись. А може, він такий несміливий, що йому важко знайти потрібні слова?