Казанцев Александр Петрович - Місячна дорога стр 61.

Шрифт
Фон

Цілком беззвучно, підстрибуючи й гепаючись на каміння, танкетка підлетіла до трампліну, зачепила його однією гусеницею, накренилася й раптом вивернулася, не перекинулася, опинилася на вузькій вибігаючій доріжці. Ще мить — і вона, спрямувавшись носом до зоряного неба, зірвалася з вертикального урвища і, мов по повітрю, якого немає на Місяці, подібно до випущеного снаряда, полетіла над похмурою прірвою.

За нею зміївся мотузок…

Танкетка досягла найвищої точки польоту й почала падати у провалля. Для тих, хто дивився зверху, здавалося неможливим, що вона долетить до другого краю.

Елен скрикнула й відвернулася.

— Ох, трясця! — простогнав Том Годвін.

— Є! — крикнув Анікін. — Ну й молодець!

Танкетка пробігла декілька метрів по камінню й зупинилася.

Петро Громов обняв Елен за плечі. Анікін і Годвін почали натягувати провислий через прірву мотузок. Другий його кінець був так далеко, що він здавався там світною ниточкою на тлі чорного провалу, глибину якого годі було навіть уявити.

— Не здивуюся, — тихо сказав Петро Громов, — якщо тут відчується дихання ще не остиглої планети.

— Ви хочете сказати, що там, куди можна зірватися, — не просто холодна пітьма, а розплавлена магма? — підняла на нього очі Елен.

— Я знаю, що це за червоні плями на тому боці! Якби я міг перестрибнути, як танкетка, я був би вже там. Ми переправимося з вами разом першими…

— У вагончику канатної дороги над Ніагарою мені здавалося, що я зірвуся. Внизу були пінні струмені, мов на мармурі.

— Канатна дорога готова, — відгукнувся Анікін. — Лише замість вагону гак.

Натягнутий між трампліном і танкеткою мотузок спадав круто вниз, провисаючи над чорною проймою.

Громов рішуче підійшов до трампліну.

— Оленко! — несподівано ласкаво покликав він Елен.

Елен підняла брови, посміхнулася й покірно підійшла.

Том Годвін доторкнувся до руки командора.

— Зобов’язаний вам життям. Зараз мова про більше.

Громов кивнув.

Анікін насадив на мотузок гак і приладнав до нього мотузяну петлю, в яку можна було встромляти одну ногу, мов на гігантських кроках. Відтак накинув на канат другу мотузяну петлю для гальмування.

Петро Громов скріпив свій пояс із поясом Елен.

Ваша оценка очень важна

0
Шрифт
Фон

Помогите Вашим друзьям узнать о библиотеке