Годвін зупинився, щоб підібрати яскравий камінець, той самий, який Елен у хвилину відчаю кинула в небо…
Ще один стрибок… і Годвін опустився на коліна біля лежачого скафандра.
Ось вона, його незаконна пасажирка. Не думав він зустрітися з нею… Що пережила вона, залишившись сама в ракеті, що перенесла тут, на чужій планеті? Дихає рівно, глибоко… Невже спить?
Від погляду Годвіна Елен прокинулася. Вона спала! Втома і переживання зломили її. Непритомність перейшла в сон і врятувала від божевілля.
Вона розплющила очі й побачила простакувате обличчя з широко розставленими маленькими, але добрими очима.
— Томе! — лише й могла вимовити вона.
Годвін не почув. Він здогадався, що вимкнене радіо, і повернув важілець на її шоломі, зсунутий при падінні.
Елен сіла і припала до плеча пілота:
— Томе! Все-таки прилетів… Зараз я можу лише обняти. Вони врятували вас? Коли буде повітря, я поцілую їм руки.
— Ель! Пречудово все вийшло, — сказав Том Годвін. — І все через горилу, яку я замінив. Повернемося, розцілую її в писок.
Елен тихо засміялася:
— Я ще вас зовсім не знаю. Але ви маєте бути саме таким. А мене ви зробили іншою. Я народилася тут, на Місяці. Я селенітка. І всім, майже всім зобов’язана вам…
Лише тепер помітила Елен Громова й Анікіна.
— Здрастуйте, — сказала вона, підхоплюючись. — Я ж казала, що ми, можливо, побачимося. Даруйте. Я не чула, як ви підійшли.
— На Місяці міг підкрастися й слон, — пожартував Анікін. — Звуків немає. Слонів також.
— А повітря тут стільки ж, скільки совісті у місіс Хент, — вставив Том Годвін, намагаючись приховати збентеження.
Елен невпевнено зробила крок до Громова. Той простягнув обидві руки і з душевною простотою міцно обняв її.
— Ось тепер можна й роззирнутися, — сказав Анікін. — А то міс Кенні заступила нам усю величезну планету.
— А я вже тут такого надивилася!..
— Де ж тут у вас кратер Елен Кенні? Де ущелина Євгена Громова? — з удаваною серйозністю питав Анікін.
Елен опустила голову.
— Євген Громов! Пробачте, командоре, він ваш брат, але він не джентльмен. Йому швидко набридло моє товариство. Він визнав можливим залишити мене тут цілком саму…