У його круглих ілюмінаторах, схожих на вікна батисфери, ніхто не показувався. Нескінченно поволі рухалися тіні…
Але ось у нижній частині снаряда здригнулася кругла кришка люка і почала поволі повертатися. Від неї вниз по лапі йшло декілька щаблів драбинки.
Дверцята люка зробили півоберта й відчинилися. За ними чорнів отвір.
З люка почав вибиратися химерний дивогляд, у якому лише насилу можна було вгадати астронавта. Величезний, у потворному скафандрі, він однією ногою намагався намацати щабель.
Однак, такий незграбний на вигляд, він спустився на кам’янистий ґрунт з несподіваною спритністю і швидкістю.
У руці астронавт тримав довгу жердину. Першою його турботою було насипати гірку каміння і встановити жердину.
Це був держак прапора, який ніяк не хотів розгорнутися через відсутність вітру.
Астронавт почав розгойдувати держак, намагаючись розмотати прапор. Це йому вдалося. Знаходячись у русі, полотнище прапора розгорнулося.
Прапор був смугастий із зірками — американський прапор.
Астронавт укріпив держак прапора. Полотнище знову повисло. Хоч би там як, але прапор над рівниною якщо й не майорів, то був установлений.
Астронавт, шкандибаючи по камінні, почав розставляти узяті ним з ракети прилади. Водночас він піднімав камінці й, не розглядаючи їх, механічним рухом ховав у підвішений до скафандра шкіряний мішок.
Понуро бродила дивна істота серед непривітних скель. Двічі вона поверталася в ракету, звільняла там мішок і поверталася знову на рівнину, щоб зайнятися збором каменів.
Замість шолома на астронавтові був легкий ковпак. Крізь прозору пластмасу виразно виднілися кошлаті плечі, кучерява шия, міцна потилиця. Коли астронавт повертався, його маленькі, широко розставлені очиці зблискували. Гігантські ікла не вміщалися в закритій пащі, надаючи зарослій шерстю морді зловісного вигляду.
У скафандр зодягнена була гігантська горила…
Авжеж, це була горила, чудово видресирувана горила.
В шоломофоні вона почула знайомий їй, переданий по радіо голос професора Тріппа:
— Е-гей, Колумбе! Ти мене чуєш? Е-гей, гоп! Назад! На місце! Назад!.. Їсти, Колумбе… Йди їсти в ракету. Збери прилади. Хутко! Хелло, Колумбе! Збери прилади й їсти!
Горила-астронавт усе чудово зрозуміла.
Сутулячись, дістаючи передніми лапами до каміння, вона моторно побігла до тих місць, де залишила самописці. Діловито засовувала вона скриньку за скринькою в мішок, вільний зараз від каменів.
Відтак зашкандибала до прапора, навіщось потрусила його держак, але, вочевидь, пригадала, що чіпати його не слід.
Вона моторно залізла по драбинці в люк ракети і зникла в ньому.
Якийсь час виднівся темний отвір, затим кришка люка сама собою закрилася, зробила півоберта і завмерла.