Подякувавши і поклавши гроші собі у кишеню, офіціант відкланявся, аби приділити увагу іншому клієнту. Галушка ж, лишившись на одинці з самим собою, поглянув на годинник, що показував «20:10» і скоріше від нудьги ніж від палкого бажання, зробив свій підступний план ще трохи підступнішим.
…Через деякий час, достатній для того, аби зробити підступний план ще трохи підступнішим….
— Вибач, за запізнення, — підійшовши до столику, мовив Нота. — У вбиральні тріснула труба.
Обмінявшись з Нотою рукостисканням, Галушка посміхнувся «тріснутій трубі» кинувши у відповідь:
— Та нічого, я все прекрасно все розумію.
На мить Андрій уявив як буквально десять хвилин тому, цей виродок із задоволеною та одночасно тупою пикою підсипає в їжу якийсь не відомий білий порошок. «А може… Зовсім не він?». Адже після того як Нота сів за стіл, у гру вступив новий гравець, котрий викотив тацю зі стравами і вином.
— Мій шеф-кухар, — відрекомендував Нота, — по результатам КРУ, кращий шеф-кухар п’яти років підряд!
На комплімент Володя ніяк не відреагував, але йому було приємно до всерачки. (Хоча в світлі обставин які склались мабуть не краще порівняння).
Галушка обдивився Володю з голови до ніг, намагаючись зрозуміти чи знає цей бовдур про маленьку підлість яку задумав Нота. В свою чергу Володя, зміряв поглядом Галушку – просто з цікавості. Далі Володя взяв графин з вином і наповнив келих Галушки десь на половину. «А може проносне у вині?», — припустив Андрій. Однак після того як Володя наповнив келих Ноти, це припущення довелося відкинути. Врешті-решт, Володя побажав обом смачного і попрямував на кухню, заливши друзів на одинці. Першим почав Нота:
— Що ж, визнаю – ти мене вразив.
Поклавши руку на серце, Галушка вклонився, даючи зрозуміти, що такі слова йому дуже приємні.
— Великий…— Олексій зупинився, згадавши, що Галушка і гадки не має, що таке «Великий Боб», — … клієнт на кшталт Марини Сергіївни це велика втрата.
— Як і велика знахідка, — блимнув іскрами в очах Галушка.
— Може розповіси як тобі це вдалося?
— І не подумаю, — посміхнувся хлопець.
— Ну то як хочеш… — спокійно відказав Нота, поклавши до рота шматочок сьомги. — До речі, зараз раджу тобі обернутися назад.
Не без сторонньої думки, Галушка послухався, побачивши позаду себе міського голову, котрий з діточками і дружиною як раз вмощувався за одним із столиків.
— Вони вечеряють у «Діамантовому язику» кожної неділі, — задоволено прокоментував Нота.
Галушка обернувся до свого співрозмовника, не втративши можливості вколоти його цікавим питаннячком:
— Здогадуєтесь де вони вечеряють у інші дні???
— В «Діонсі» вони вечеряють, — ковтнувши вина парирував Нота, разом з тим погодившись, що жарт і справді доволі вдалий.
Важко сказати, хто саме з них виграв цей бій, та нехай очко буде записане на користь Ноти, аби хоч якось підсолодити програну війну.