— Треба підігріти… — прошепотів шостий гість, якого Нота впізнав по голосу як Володю. Він як і інші з’явився з протилежного боку рояля і, тримаючи в руках каністру, почав щедро поливати інструмент бензином.
— Лий більше! — люб’язно порадив Галушка, закуривши сигарету та випустивши з рота кілечко диму.
Володя миттю осушив каністру і викинувши її в нікуди, звернувся до свого нового товариша:
— Хто вам дозволив курити у концертній залі? Зараз же викиньте цигарку!!!
— Ох, вибачте, — з удаваним жалем мовив Галушка, затягнувшись останній раз. —« Але я не бачу тут відеречка для сміття!»
— Ні… — тихо мовив Нота, котрий будучи загальмований сновидінням, не одразу зрозумів до чого все йде.
— Кидайте де завгодно, — махнув рукою Володя.
— Спали це лайно, — пробурмотів старший Нота.
Глипнувши на Ноту, Галушка жестом запропонував йому закурити, але Нота лишень знову перелякано прошепотів: «Ні».
— Та кидайте вже, — почав нудьгувати Володя.
— Спали це лайно до бісової мами!!! — заволав Нота старший, не жалкуючи ні голоса ні слини.
— Ну якщо ніхто не проти… — знизав плечима Галушка і витончено луснувши пальцями, відправив цигарку у напрямку інструменту. Ох і довго ж вона летіла, немов у сповільненому темпі, дозволивши Ноті достатньо подумати, злякатися і навіть здійснити жалюгідну спробу піймати її однією рукою. Наперекір усьому, снаряд досяг своєї цілі і рояль спалахнув наче факел. Концертна зала освітилася яскравим заревом і на якусь мить Нота старший побачив злякане обличчя своєї матері, її беззвучне незрозуміле послання, котрому судилося розчинитися разом зі сном десь на півшляху.
Здивувавшись моторошності цього сну, Нота потер обличчя, після чого помітив, що музика і досі грає у нього в голові.
Подібні кошмари як і інші реальні сни дісталися йому від батька, який не раз хвалився, що милується не снами а цілими серіалами з такою кількістю сезонів, що навіть доктору Хаусу не снилося. Щоправда, раніше Олексій ніколи не бачив сновидінь в яких би він грав на роялі. Натомість, останнім часом йому нічого іншого, крім рояля не снилося і в таких снах все завжди закінчувалось погано. Наприклад, вчора Нота прокинувся від пазурів бобра, який намагався його задушити начебто за те, що Олексій не дозволив тварині забрати рояль з собою. Позавчора розлючені пасажири круїзного лайнеру «Принцеса-Ліка» хотіли викинути Ноту за борт, через те, що він паскудно їм грав. Втім, цей останній сон був найжахливішим і обличчя матері досі було перед очима. Безрезультатно намагаючись заснути, Нота прийняв пігулки, після чого віддався вже більш спокійному сну.
Не зважаючи на те, що вороги та близькі, переважно мертві люди, давали Олексію уроки всю першу половину ночі – зранку, він прибув у вже знайому аудиторію де на нього чекали Віктор і два контрастуючі між собою роялі. Привітавшись, Черненко повідомив своєму учню інтригуючу новину:
— Сьогодні ви візьмете участь у змаганні!
— І з ким мені доведеться змагатися?
— Він скоро прийде, — запевнив Віктор, — у нього сьогодні багато уроків.
— Він школяр? — здивувався Нота.
Віктор посміхнувся:
— Від недавнього часу.
— Ви так і хочете, аби я відчув приниження, — кисло зазначив Нота у відповідь.