-- Фюрер, -- фон Ріхтгофен відкрив портфель, -- подбав, щоб цієї честі було удостоєно також тих німецьких солдатів, які заплатили найвищу ціну в боротьбі з більшовизмом. Вождь наказав нагородити бійців легіону, що полягли, особливою відзнакою – Хрестом Слави легіону “Кондор”. Його вручають членам родин загиблих. Ви єдина жива родичка лейтенанта фон Есторффа. У ваші руки…
Генерал клацнув каблуками, нагнувся і вручив жінці диплом і хрест. Бачив, як вона водить по ньому пальцями.
Відкашлявся.
-- З огляду на вашу неміч, шановна мадам, -- він схилився, -- дозвольте мені описати його. Тевтонський хрест, зроблений з бронзи та оздоблений свастикою і орлами Люфтваффе. Траурна стрічка має по боках паски кольору іспанського прапора…
-- Я бачу, -- перервала жінка, піднявши на генерала незрячі очі. – Навіть попри мою, як ви, бароне, зволили виразитися, неміч. Просто, я бачу по-іншому. За допомогою інших почуттів. Але від цього я бачу не гірше. А інколи навіть краще. На світі більше тайн, ніж вашій вченості хоч би приснилось. Гер барон не може цього не знати.
Фон Ріхтгофен похитав головою і зневажливо скривив губи. Він пригадав прикриту кущем бузини табличку біля воріт вілли, на якій крім імені та фамілії, було написано вузлуватим готичним шрифтом -- Hellseherin, Wahrsagerin, Stemeleserin чи щось в цьому стилі. Берлін, подумав невдоволено. Місто кокаїністів, шльондр, підерасів і шарлатанів.
-- Бачу, -- жінка підвела незрячі очі – що на правій, верхній кишені мундиру у вас схожий до описаного хрест, але з мечами та діамантами. За що мечі та діаманти? Невже за Герніку? За вбитих жінок і дітей?
Генерал мовчав певну мить. Потім зміряв її поглядом, повним зневаги.
-- Шановна мадам, -- процідив, -- ви, мабуть, розраховували шокувати мене. Змушений вас розчарувати. Я вже не раз зустрічався з більшовицькою пропагандою, знайомий з брехнею, яку розповсюджує “Die Rote Front” та інша червона макулатура. Мене тільки дивує, що зрадницькою пропагандою займається Доротея Дейзі фон Тротта, вдова генерал-лейтенанта Густава Вільгельма фон Тротта.
-- В Іспанії, мадам, тривала війна. Легіон “Кондор” з честю виконав своє завдання. Місто Герніка, центр червоного опору, було атаковане, противник зазнав втрат. Саме таке завдання стоїть перед авіацією, в якій служив ваш брат, шановна мадам. Старший лейтенант Бертрам фон Есторфф служив Вітчизні та Фюреру. За Vaterland, честь і Фюрера, він віддав життя за штурвалом літака, в повітряному бою над Гернікою…
-- Брешеш, бароне, -- різко перервала його Дейзі фон Тротта. – Брехнею плямуєш честь дворянина і офіцера.
Лампо потьмяніла. На очах фон Ріхтгофена опудало птаха повернуло голову і втупилося в нього. Захиталися штори, шпалери на стінах вкрилися бульбашками. Почали рухатися і шепотіти щось незрозуміле постаті на картинах. Дейзі фон Тротта важко підвелася і витягнула кістляву руку.
-- Мій брат Бертрам Бруно фон Есторфф довідався, до речі від тебе, що в Герніці немає жодних військових цілей і що там не базуються жодні підрозділи республіканців. Що наліт на Герніку був терористичним актом, застосованим виключно проти мирного населення, що мав на меті залякати Басків, які підтримували Республіку. Тоді мій брат, лейтенант Бертрам Бруно фон Есторфф, відмовився виконувати наказ. І за це його позбавили життя. Вбили. За ангаром, пострілом в потилицю. Забирайся з мого дому, бароне фон Ріхтгофен. І не забудь ось це.
Вона кинула хрест йому під ноги. Генерал побілів як крейда, стиснув кулаки. Взяв себе в руки.
-- Твій брат, -- прогарчав, -- поїхав у Іспанію добровольцем. Захищати світ від червоної чуми. Однак він виявився зрадником і боягузом без честі. Він відмовився летіти на Герніку бо був боягузом і таким чином зрадив своїх товаришів, наражаючи їх на небезпеку. Брак супроводу його Ме-109 міг закінчитися трагічно для екіпажу якогось бомбардувальника. А якби лейтенант фон Есторфф мав хоча б крихту честі, він би взяв пістолет з одним набоєм, який я йому давав.
-- Якби це залежало від мене, ім’я фон Есторфф стало б символом боягузливості та зради в цілій Німеччині. На жаль, втрутилися політичні інтереси. Зараз нам потрібні не боягузи, а герої. Легіон “Кондор” повинен стати символом героїзму, взірцем для молодих німецьких пілотів. А назва Герніка – символом майстерності військової авіації Люфтваффе. Тому і тільки тому твій брат загинув від руки свого товариша-офіцера, тільки тому його оминула ганебна кара смерті. Тільки тому я прийшов сьогодні сюди, тільки тому, не дивлячись на огиду, я хотів вручити тобі цей хрест. Ти кинула його мені під ноги, я не схилюся, нехай лежить там, в пилюці та бруді. Я залишаю тебе, як це зробила розтоптана честь старшого лейтенанта і всього роду Есторхоффів. А ти, відьмо, будеш мовчати. Я німецький офіцер і мені огидні донощики. Але ми знаходимося на порозі війни і ворожа пропаганда це акт зради. Якщо ти скажеш хоча б слово про брата чи Герніку, то опинишся в Дахау. Або в Моабіті, де тобі вкоротять віку. Твої чари та фокуси тебе не врятують.
Шепіт посилився. Дейзі фон Тротта підвела на Ріхтгофена свої білі очі.
-- Все що відбувається у всесвіті, -- сказала вона, -- підлягає законам природи. З очевидних причин, природа зацікавлена в тому, щоб всесвіт існував вічно. А все, що може загрожувати існуванню всесвіту, все, що несе знищення і смерть – для природи ворог. Як бацили для організму. Природа бореться з цим. Протидіє цьому. Застерігає перед цим. За допомогою знаків та сигналів. Які розуміє тільки група знавців. Ясновидці, пророки, провидці, ті хто знає, бачить і розуміє. Герніка -- це сигнал. Застереження перед чимось значно гіршим, що наближається. Берт прислухався до цього застереження. На жаль, тільки він, він…
-- Прощавайте, -- перервав фон Ріхтгофен. – Я не маю наміру вислуховувати цього шарлатанського бубоніння.
Дейзі фон Тротта фиркнула.
-- А військова доктрина? Хіба вона стане менш метафізичною і буде краще сприйматися? Теорія тотальної повітряної війни та авіації, як знаряддя терору? Висунута Дуе і Мітчелом? Які вигадали термін “килимове бомбардування”? Тебе це не лякає, не бачиш знаків? Нічого? Нуль реакції? Що ж, військова муштра вочевидь вбила в тобі почуття. Забирайся з мого дому, бароне. І раджу частіше поглядати в небо. Думай про Герніку. Про мого брата. І про пересторогу, яку ти від нього отримав.
Генерал поспішно залишив віллу, розлючено вирвавши плащ і кашкет з рук покоївки. На мить Шарлоттенбург приголомшив його запахом весни та бузини. Він тріснув дверцятами машини.