-- Цей Корні буде основою нашого плану. Ти, -- він тицьнув в Одноокого пальцем, величиною з сосиску. – Де вони?
Як і слід було чекати, Одноокий знайшов їх у таверні.
-- Ти, -- Перевертень вказав на Ледаря. – Скажи їм, нехай принесуть тіло сюди.
Ледар зблід на обличчі. Було видно, як в ньому наростає невдоволення. Але він кивнув, проковтнув повітря і помчав геть. Ніхто не сперечається з Поневоленим.
Я перевірив пульс у Ворона. Пульс добрий. Він видавався цілком здоровим. З усією шаною, на яку я тільки спромігся, я запитав:
-- Ви могли б зробити це з іншими? Поки ми чекаємо?
Від його погляду в мене кров застигла в жилах. Однак, він послухав мене.
-- Що трапилося? Що ти тут робиш? – Ворон хмуро дивився на мене. Раптово він все згадав. Різко сів. – Зуад…
Він поглянув навколо.
-- Ти був непритомний два дні. Вони пошинкували тебе, як капусту. Ми гадали, що ти вже не жилець.
-- Що відбувається, Док? – він помацав свої рани. – Чому я не труп?
-- Ловець Душ прислав свого друзяку. Перевертня. Він тебе підлатав.
Він всіх підлатав. Важко боятися когось, хто зробив таке для твоїх побратимів.
Ворон схопився на ноги, захитався непевно.
-- Клятий Корні. Він нас підставив, -- в його руці з’явився ніж. – Курва. Я безпорадний мов кошеня.
Я вже питав себе звідки Корні так багато знав про нападників.
-- Це не Корні стоїть. Корні небіжчик. Це Перевертень вправляється вдавати Корні.
Йому не потрібно було вправлятися. Навіть рідна мати Корні не відрізнила б його.
Ворон сів назад поряд зі мною.
-- Що відбувається?
Я коротко розповів йому про останні події.
-- Перевертень хоче зайти, використавши Корні, як вірчу грамоту. Тепер вони йому довіряють.