Повернувся Одноокий.
-- Наш приятель Корні грає за команду суперників, -- сказав він і зобразив недобру посмішку, яку тренує, щоб відлякувати дітей та собак. – Гадаю, тобі варто взяти це до уваги, Елмо.
-- Ще б пак, -- Елмо видавався задоволеним.
Я взявся за наступного пацієнта. Знов потрібно зашивати. Я почав сумніватися, чи вистарчить у мене ниток. Дозор був у жахливому стані.
-- Довго ще чекати на ту юшку, Одноокий?
-- Ще бракує курки.
-- Скажи, хай хтось вкраде, -- буркнув Елмо.
-- Потрібні нам люди забарикадувалися в пивній на Похмурій вулиці. В них є кілька грізних друзів.
-- Що ти збираєшся робити, Елмо? – запитав я. В тому, що він щось зробить, в мене не було жодних сумнівів. Назвавши Зауда, Ворон наклав на нас певне зобов’язання. Він думав, що вмирає. Інакше, він ніколи не назвав би це ім’я. Я був впевнений в цьому, хоча й не знав нічого про його минуле.
-- Потрібно щось організувати для полковника.
-- Якщо шукаєш проблем, то обов’язково знайдеш їх. Не забувай, на кого він працює.
-- Це не діло, спускати комусь напад на Загін, Док. Навіть Кульгавому.
-- Ти береш на себе відповідальність за доволі серйозне рішення, ти в курсі?
Хоча я повністю погоджувався з ним. З поразкою на полі бою можна змиритися. Але тут, все було інакше. Йшлося про імперську політику. Потрібно застерегти всіх, що не варто нас в неї втягувати, бо справи будуть кепські. Потрібно показати це і Кульгавому і Ловцю Душ.
-- Як гадаєш, що з нами зроблять? – запитав я.
-- Буде багато смороду і стогону, але не думаю, що вони щось можуть зробити нам. Дідько, Док, це взагалі не твоя справа. Тобі платять за те, що ти латаєш хлопців, -- він задумливо поглянув на Корні. – Гадаю, чим менше свідків залишиться, тим краще. Кульгавий не стане виступати, якщо в нього не буде ніяких доказів. Одноокий, йди поговори зі своїм улюбленим повстанцем. Десь там глибоко в моїй голові починає формуватися невеличкий, підлий план. Можливо, у нього є ключ.
Одноокий закінчив розливати свою юшку. В тих, хто отримав суп першими, вже порожевіли щоки. Елмо перестав чистити нігті. Він пронизав власника конюшні прискіпливим поглядом.
-- Корні, ти коли-небудь чув про полковника Зуада?
Корні заціпенів. Він завагався на мить довше, ніж цього вимагали обставини.
-- Не можу сказати, що чув.
-- Дивно. Я гадав, що так. Його ще називають лівою рукою Кульгавого. Як би там не було, впевнений, що Коло пішло б на все, щоб тільки дістати його в свої лапи. Що скажеш?
-- Я нічого не знаю про Коло, Елмо, -- він провів поглядом по дахах. – Хочеш сказати, той тип на Похмурій вулиці – це Зуад?