Он воно що! Він проводив паралель з якоюсь подією з власного таємничого минулого.
Прокляття і плач переросли у сцену здатну викликати огиду у будь-кого, в кого залишалася хоч краплина людяності.
В колі стояв десяток солдатів, які сміялися зі своїх грубих жартів. Мені це нагадало суку оточену самцями, які, наперекір звичці, не билися за право залізти на неї, а робили це по черзі. Вони загризли б її, якби я не втрутився.
Щоб краще бачити, ми з Вороном сіли на коней.
Жертвою була дитина років дев’яти. Все її тіло вкривали шрами. Вона була перелякана, але не видавала жодного звуку. За мить я зрозумів. Вона була німа.
Війна – жорстоке заняття, і ведуть її жорстокі люди. Бог мені свідок, в Чорному Загоні далеко не ангели. Але існують певні межі.
Вони змушували старого дивитися. Це він був джерелом проклять і плачу.
Ворон засадив стрілу в чоловіка, що саме збирався накинутися на дівчинку.
-- Чорт! – зарепетував Елмо. – Ворон!...
Солдати повернулися до нас З’явилася зброя. Ворон випустив ще одну стрілу. Вона повалила воїна, який тримав старого. Люди Кульгавого втратили будь-який інтерес до бійки.
-- Білосніжка, скоч і скажи Капітану, хай тягне свою сраку сюди, -- прошепотів Елмо.
Одному з людей Кульгавого спала схожа думка. Він дременув щодуху. Ворон дозволив йому втекти.
Капітан припече йому дупу за таке. Та здавалося його це не дуже турбувало.
-- Старий, ходи сюди. Малу теж приведи. І знайди їй якийсь одяг.
Одна моя половина аплодувала Ворону, та інша називала його дурнем.
Елмо не мусив казати нам, щоб ми стереглися. Всі ми були свідомі того, в якій глибокій сраці опинилися. Поспішай, Білосніжка, подумав я.
Їхній посланець добрався до командира першим. Він шкандибав, похитуючись, до нас. Піскар мав рацію. Він був значно гіршим, ніж його люди.
Дідусь і дівчинка тулилися до стремена Ворона. Старий сердито зиркав на наші значки. Елмо злегка підштовхнув коня вперед, вказав на Ворона. Я кивнув.
П’яний офіцер зупинився перед Елмо. Каламутні очі оцінили нас. Здається, ми справили на нього враження. Брутальна робота загартувала нас і це впадало у вічі.
-- Ти! – заверещав він раптово, докладно так само, як плакса в Опалі. Він вилупився на Ворона. Тоді повернувся і кинувся втікати.
-- Стій, Лейн! Не будь сциклом, клятий злодюжка! – прогримів голос Ворона. Він вихопив стрілу з сагайдака.
Елмо перерубав йому тятиву.