Папаша блядський, в доску заїбали!
Піти би випити у барі шампаньйоли,
Бо в сурлі мов коти понасцикали,
І несвідомо хочеться лизати
Шершавим язиком гарячі зуби.
Гамлєт уходить. Моржі ревуть, птахи кричать. Море шумить.
На сцені стоїть рояль «Стенвей», на ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку. Над всім цим герб висить національний, на гербі зображено ведмедя. В одній руці в ведмедя молоток, а в другій — балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки. На кріслі сидить Маргаріта, мати Гамлєта, і вишиває комірець косоворотки. Вона наспівує «Комаріки».
Непомітно, м’якою ходою підараса, входить Клавдій, хтивий дядько принца.
Сьогодні я гуляв на датськом взморьє
З твоїм синком красівим. Я канхвету
Харошу, очень вкусну йому давав.
Но он не взяв, мудило.
Какой чудак, їй-богу!
Клавдій(сам до себе):
Я виїбу його.
Канхвета «Тузік» очень нєхуйова.
Маргаріта(лагідно):
Бешкетнику!..
Чим бздить у кабінєті,
Неначе хтось насрав нечистоплотно?
Відкрийте хвортку, хами, шоб пробзділось!
Підскочивши, два хама в косоворотках, в чоботях швиденько відкривають хвіртку. У неї в ту ж мить влітає привид.