Всего за 371 руб. Купить полную версию
— Ви не зрозуміли. Ріно не працює взагалі: п’ять років тому він пішов із бізнесу. Я взагалі не розумію, чому ви телефонуєте до нас. Хедхантер ніколи не мав стосунку до «Bronkhorst Security Services». У нього була власна компанія.
Лаура вирішила частково відкритися:
— Якщо щиро, то я не знаю назви компанії Хедхантера, — а потім почала вигадувати: — На той час я… ну… я ще не працювала зі своїм теперішнім босом, а 2011-го в нас згоріли всі сервери, відтак жодних записів не лишилося. Я намагалася відшукати Ріно, телефонуючи до всіх охоронних компаній Південно-Африканської Республіки, зареєстрованих на сайті «Yellow Pages of Africa». Але наразі нічого не знайшла.
— Не дивно, що ви нічого не знайшли. Компанію Ріно було зареєстровано в Намібії.
«От чорт! — Лаура придушила в зародку розчароване зітхання. — Звідки я могла знати?»
— А вам відомо, де Ріно зараз? — злякавшись, що запитання вийшло надміру настирливим, француженка швидко додала: — Я не прошу у вас адресу. Достатньо хоча б e-mail… — чоловік у трубці мовчав. — Або ви могли б переказати йому, що телефонувала Лаура Дюпре, просто переказати. Він мусить мене пам’ятати.
— 2014-го Ріно виїхав до Намібії. У мене є номер телефону, за яким його можна знайти. Ми колись працювали разом, тож, виїжджаючи з Південної Африки, здоровань залишив контакти, щоб зв’язатися у разі чого. Зачекайте.
Її серце смикнулося, наче від легкого удару струмом, серцебиття пришвидшилося. Ледь не впустивши трубку, Лаура потягнулася за ручкою та записником.
За кілька секунд чоловік повернувся:
— Записуйте: 067-30-36-14. Код Намібії — 264.
— Це його приватний номер?
— Я цього не казав. Це номер телефону католицької місії у Ґрутфонтейні, Намібія.
Лаура сторопіла:
— Ви з мене насміхаєтесь?
— Анітрохи.
— Е… Ви впевнені, що ми говоримо про одного й того самого Ріно Хедхантера?
Судячи зі зміни тембру, чоловік на протилежному кінці дроту посміхнувся:
— Звісно, що не впевнений. Звідки мені знати, про кого ви запитуєте?
— Двометровий здоровань, білий, широкі плечі, брюнет. Накачаний. Багато й смачно лається.
— Ну… — під опис підпадало чимало південноафриканців.
— Шрам! — несподівано згадала Лаура. — Глибокий шрам на щоці, що тягнеться аж до підборіддя. А ще татуювання на лівому… ні, пробачте, на правому плечі — носоріг, що мчить уперед, нахиливши голову.
— Тоді це Ріно, без варіантів, — упевнено підтвердив чоловік. — Двох таких Африка не витримала б.