За нашим столиком більше нікого не було. За сусідніми трьома столами голосно говорили про якусь автомобільну катастрофу, риба шкварчала на решітці, продавці галасували, моторні човни й шаланди гуркотіли. Навряд чи хто міг нас почути. Та коли б і почув — це був найзвичайнісінький флірт, після якого двоє молодих людей — як це водиться — можуть трохи й погуляти, та ще й обійнявшись.
Так ми й зробили. Я обійняв її за плечі, ми притулилися головами. Я майже зарився обличчям у її волосся. Воно пахло лавандою і якимись дешевими парфумами. Подумав про аромат Дейвіс і вилаяв себе за те, що такої миті вона спливає перед моїми очима.
Ось нарешті своя людина! Своя! Значення таких обіймів може зрозуміти лише той, хто зазнав таких випробувань, як я.
Я обіймав її, не відчуваючи ніякого збудження, хоча це була красива молода жінка, і за інших обставин я навряд чи залишався б такою холодною рибою. Опинившись у вовчому лігві, обіймав свою людину.
Запитав болгарською мовою:
— Ви не помітили за собою хвоста?
— Нічого особливого не помітила.
Вона говорила з македонським акцентом.
— Ми познайомились щойно у корчмі, — зашепотів я, — і після того пішли погуляти. Чи маєте ви щось передати мені?
— Дуже непокояться, що трапилося з вами.
Я розповів їй докладно те, що знав і що могло зацікавити Софію.
Помітив, що вона слухає дуже зосереджено. Напевне, намагалась запам'ятати все так, як я розповідаю. Я запитав:
— Чи нема небезпеки, що вас тут запеленгують?
— Поки що нічого не помічали.
— Хто ще знає про…
— Тільки ми з чоловіком. Власне, я зв'язкова, а все інше він.
— Де він працює?
— Тримає невелику радіомайстерню.
Пізніше ніколи не влаштовував таких зустрічей. Певно, вона пройшла вдало, бо я був новачком у цих справах і надто самовпевненим. Розумів, що наша прогулянка суперечила правилам роботи, якою я займався, але мені здавалося, що іншого виходу не було.
Ми домовились, де я залишатиму спішні повідомлення, й розійшлись.
Як згодом довідався, того ж вечора до Софії пішла радіограма, яка починалася словами: «Джаліль» обіймає всіх і повідомляє…»
А сам «Джаліль» у цей час обіймав Дейвіс. Обіймав її і подумки тріумфував: