— Це цікава ідея, тільки ми прагнемо якнайшвидше показати результати.
Інтересно, подумав я, «показати результати»! Це не через незнання мови.
— Так ми можемо втратити багатьох людей без будь-якої користі й кінець кінцем скомпрометувати боротьбу проти комуністів.
— Знаєте, пане Огняне, це надто серйозні питання, і в такий вечір я не хочу сушити собі голову. Краще потанцюємо.
Ми танцювали, звичайно, тільки танго. Я поцілував її у вухо, тоді у волосся. Вона не підвела обличчя, щоб дорікнути мені, а лише притиснулась до мене. В якийсь момент подивилася на годинник, швидко розрахувалась, попросивши видати їй квитанцію, і рухом голови, по-свійському, показала, що час іти.
Отой нікчемний папірець, так необачно взятий в офіціанта, остаточно переконав мене, що Дейвіс розважає новачка за вказівкою Кларка. Звичайно, це могло й не бути продовженням попередньої перевірки, а лише прагненням скласти цілісніше уявлення про мої здібності, можливості, про мої пристрасті, слабкості й пороки.
Рух на вулицях порідшав, і, коли ми виїхали на шосе до «Американського курорту», Дейвіс погнала машину швидше, ніж на гонках, у які вклала все.
Мовчали всю дорогу. Попрощалися в холі перед картиною Вешина.
Ранком прокинувся від кпинів моїх співжильців.
— Вставай, коханцю! — бурмотів Кирпатий.
— Як його не підняти, спатиме до обіду, — сонним голосом промимрив Стойно.
Я зіперся на лікоть.
— Ти наче поласував звечора? — вишкірився усмішкою Кирпатий. — Вперше бачу, щоб вона на когось око поклала. Кожному з нас вона дарувала лише перший вечір, а тобі вже й другий. З-поміж нас ти наймолодший, науки знаєш… Пощастило тобі, хлопче, пощастило!
— Гаразд, як підемо сьогодні в місто, я частую, хоча й нема за що.
По обіді ми втрьох вийшли в місто й забрели в рибальську корчму на стамбульському березі між двох мостів. Замовили мастику. Я спробував схитрувати, щоб підпоїти Кирпатого. Він пив, але не напивався. Трохи згодом я пішов, сказавши, що втомився і хочу раніше лягти спати.
— Раз ти такий слабак, іди собі, — сказав Кирпатий. — А ми ще хильнем за твоє здоров'я.
Я пішов і на першому ж розі зупинився. Кирпатий вийшов з корчми й подався слідом. Дійшовши до мосту Ата-тюрка, я скочив у тролейбус. Помітив, що мій переслідувач затаївся за кіоском.
Перевірка з усіх боків… Перевірка незакривавлених…
Нічого, й не забруднюючи рук, я примушу вас повірити мені!
Тільки-но повечеряв, як обоє повернулись. Кирпатий ледве ворушив язиком, немов сильно п'яний.
— А ми добре погуляли! Під саму зав'язочку!
Як завжди, я сів в альтанці, щоб мене без жодних зусиль могли спостерігати з усіх боків. Хай бачать, що я роблю у свій вільний час.