Коли дивлюсь - занадто вже впевенено вона той прилад крутить. Я сам так не вмію! Рипнувся забрати - а ні. Ворухнутися не можу. Аж зойкнув з переляку.
- Ну звичайно, - каже вона тим часом. - Наш варіатор. Варіатор, а не копіювальник. А з хазяїном що ти зробив?
І я проти волі, проти самого себе спокійно так і виклав - як убив, де закопав... Ну й взагалі все, навіть де тепер мої копії працюють, і яку ми капость наготували, виклав.
Ось так. Підсипала щось у каву, курва.
Коли розповідав, як трупа того на шматки різав - в неї аж сльози виступили - знала, мабуть того дядька, а може й любила.
Тьху! Влип.
А вона все дивиться в копіюваль... тьху, варіатор тобто, щось робить й бурмоче:
- Ніхто й не думав про таке використання, це ж відкриття, але ж буде тепер мороки з чисткою періоду, або й взагалі переписувати доведеться...
А їй хтось - чи щось - явно звідти відповідає, але я не чую, або не розумію.
Й тут вона помилилась. Розвернулась до мене спиною.
"Братчик" з Африки - яж їх всіх одразу відчуваю - одразу ж і допоміг, все-таки практика в нього чудова, підказав. І я, ледве ворушачись, спромігся все-таки на цю курву впасти.
Ну, дівка не дуже сильна, та й не чекала, впала, прилад випустила, я тут-таки від полону звільнився, довбанув її під ребра, в сплетіння, збив, а потім п'ятою в потилицю - аж захрустіло.
Дякувати знову ж таки тому "братчику" - вбивати він вміє.
А тут і ще один виліз. Той, що в безпеці працює, начальничок. Тікати, каже, треба. Судячи з усього, вийшли на тебе завдяки роботі приладу, отже роби швиденько ще одну копію, якщо зможеш, то одразу мертву, кидай поруч з цією сучкою - теж мені, Мата Харі! - відкривай газ, підпалюй свічку й тікай. Знайдуть "наші" - ще один братчик справу замне, знайдуть "їхні" подумають, що вона завдання виконала, прилад знищила й загинула.
Окей.
Я так і зробив.
Але копія вийшла чомусь жива й з пістолетом.
Оце питання мене й мучить з того часу, та й мучитиме, мабуть, до смерті.
Хто?
Хто з нас вистрілив першим?