— Давай спати…
— Формулу!
Зарецький ліниво підвівся, обіпершись на лікті, потім так само повільно сів, склавши ноги по-турецьки, підклав під аркуш паперу одну з книжок і взявся малювати.
— Холодно, — незадоволено сказав він.
— Камін ще не згас. Підкинути дрова?
— Потім. Я підкину.
Невдовзі він покликав до себе Людмилу і показав їй формулу жіночої привабливості за Ландау:
L ≈ KMT . N2P
— Якщо я нічого не забув і не сплутав, то K — це об’єм жіночого бюсту в сантиметрах, M — стегон, також у сантиметрах, T — зріст жінки, N — її талія в сантиметрах, а P — вага у кілограмах.
— Ой, як цікаво! І що це все означає? Де краса?
— Не газуй. У часи Ландау, як стверджують його сучасники і соратники, еталоном жіночої краси були параметри, коли К дорівнювало 80, M…
— Не спіши! Що таке К?
— К — це бюст.
— Ага, давай далі…
— Так от, М — 80, N — 60…
— Що таке N? Талія? Точно — талія…
— Ти постійно мене перебиваєш, — незадоволено сказав Зарецький.
— Пробач.
— Я вже заплутався.
— Ти сказав, що груди і стегна мали в об’ємі по 80 сантиметрів, а талія 60.
— Справді? Тоді поїхали далі. Зріст — Т — 170, а вага, Р — 60. Так от, сумарно ці показники 80—80—60—170—60, атрибут тогочасної жінки-моделі, відповідали за п’ятибальною шкалою найвищій оцінці — 5. Якщо взяти показники 120—120—120—170—100, тоді, за формулою Ландау, отримаємо лише 2 бали.
Людмила задумалася. Зарецький уважно на неї поглянув й усміхнувся. Вона помітила, що йому раптом стало весело, і її обличчя напружилося.