Микола Бажан - Розмова трьох (збірка) стр 17.

то розпустив би всі вітрила,

щоб вітер щогли долі гнув

та буря в линвах вила...

Жахлива ніч... Хай шторм гуде!..

Хай тьма мішається з водою,

горами хвилі хай несе

у вічі чорною марою...

У безвість лине корабель, —

набридло те, що було вчора, —

в пітьмі встають кордони скель

і гриви спіненого моря...

Розхристана, нервова муть

у недосяжне б'є склепіння; —

незнана у безоднях путь

і десь далеко Україна...

О, море!.. Нескінченна даль...

Колиска бурь і урагана,

землі кісток одвічний праль

та буйних мрій омана...

2

Спіняться вигнуті води морів

і вийде із хвилі по сто моряків...