Я невизначено хитнув головою.
Чоловік поквапився сказати:
— Не питаю, нічого не питаю. Розумію. Сам воював. А до війни на відповідальній роботі. Тепер ось… Але нічого. Не скаржуся. Я розумію. Ночуйте у нас.
І простягнув мені руку для знайомства:
— Файда Мирон Шаєвич. Завідую культосвітньою роботою. Точніше, тимчасово завгоспом у клубі… Зараз дуже культура потрібна людям. Після всього.
Я потиснув руку.
Добирав ім’я, щоб представитися, але тут відчинилася хвіртка і нові, запізнілі гості зайшли на подвір’я, вигукуючи привітання.
Знову гиркання, сміх довкола.
Я прошмигнув за паркан, на вулицю.
І що за нація така! Припустимо, твоїх повбивали. І дітей. А весілля ти гуляєш. На очах у всіх. І всі теж хороші. П’ють, їдять. На акордеоні пілікають — тягнуть жили.
У мені, будьмо відверті, нуртувала злість. Але я себе не стримував.
Не сьогодні-завтра запроторять до дідька в зуби, в голий степ і сніг, ти збирай клунки, вузли в’яжи, золотце розпихуй по таємних місцях. А вони одружуються. І дітей скільки бігає. І сміються. І півників на паличці смокчуть. Солодко. Хочете, щоб солодко було? Буде. Обов’язково буде. Не той зараз час, щоб не солодко.
На Фрунзе до землянки я не пішов. Завернув на сто вісімдесят градусів.
Возів із п’ять змінив. Кілька полуторок. Підвозили — грошей не брали. Свої хлопці, українці.
Узяв курс на Рябину.
Рябина була жива. Центральна частина — Полотнянівка — порожня. Але собаки вайлують, гуси ходять. Люди на роботі, в колгоспі.
Настрій мій трохи покращився.
Я поїхав до Харкова у віці вісімнадцяти років — за комсомольським направленням. Батько постарався правдами й неправдами.
Приніс направлення в хату, ніби знайдений скарб.
Каже:
— Їдь, синку, у Харків. Тут усе одно не життя. І не буде.
Я й не збирався. Будемо відверті: вчився посередньо. Голодний, холодний. Ходив до школи пішки вісім кілометрів. Я більше любив і знав природу. Наш учитель у першому класі Діденко мене за це цінував. Я дохідливо розповідав одноліткам, що пори року змінюються обов’язково і завжди, треба тільки знати про це. І не лякатися, що холодно. Або дощ. Чи спека.