— Адже вони мертві, Габріелю.
— Один із них доторкнувся до мене, Емноте.
Емнот підійшов до маленького буфета, витяг звідти глазурований глечик і налив два келихи вина. На поверхні плавали хлібні крихти, й він повиловлював їх пальцем.
— Воістину глибокою є пітьма ся. Тому Давид і каже: «Abissus abissum invocat». Безодня кличе до безодні.
Габріель поглянув на нього з жалем.
— А ти так і лишаєшся чоловіком ученим, як я бачу. Довершено шляхетний ерудит.
— І саме як ерудит я дам тобі свою пораду.
— Сходити до черниці?
— Ні в якому разі не ходи до тієї відьми. Переїдь зі своїх кімнат _ і обминай Ромашкову вулицю.
Габріель Гілтон таки послухався свого кузена. Він зняв три кімнати в Качиному провулку й ніколи більше не ступав на Ромашкову вулицю; вона стала, як він висловився, «нехожим місцем».6 Однак почасти він знехтував порадою Емнота. Він чув, що сестра Клариса збирається навідати невільниць у Монетному дворі, біля Лондонського Тауера. У призначений день він чекав біля задньої брами й, коли вона наблизилася, простяг до неї руки у звичному благальному жесті.
— Звільни мене, — мовив він. — Звільни мене, люба сестро, зі світу страждань.
Клариса побачила його красиве обличчя і темні очі, які ще більше потемнішали від поневірянь.
— Що в тебе за біда? — З нею прийшла тільки інша черниця, сестра Бригітта, і вона жестом наказала тій не наближатися.
Тоді Габріель Гілтон розповів їй про духів, що його переслідують. Вона закусила губу й похитала головою в явному сум'ятті.
— Поголос приносить багато таких оповідей. Лондон охоплений великим заворушенням духів. Вони бачать пришестя якогось лихого дня. — Потім вона поцілувала свій палець і торкнулася ним його щоки. Він здивовано відсахнувся, але вона всміхнулася йому. — Ти боїшся мене — чи моєї статі? З мого вбрання ти бачиш, що я вірна Богові. Тож чому лякатися мене?
У нього закралася підозра, що черниця глузує з нього.
— Я не боюся ані тебе, ані будь-якої жінки на землі. Вона поклала палець йому на лоба.
— На твого кузена чекає велика втіха і розрада.
— На Емнота?
— Його ведуть до світла. За його спиною інші, вони підганяють його до блаженства.
— Емнот — чоловік відлюдний. Він учений ерудит.
— Слухай, що я кажу. Він мусить іти своїм шляхом без страху. Ексмю — його вірний друг. Скажи йому, що не можна слабнути чи вагатися. Ти передаси йому мої слова?