«Книжки - це бридня, - сказав Роузвотер і пожбурив «Євангеліє з космосу» під своє ліжко. - Яка від них користь?»
«Але з того, що ви нам розповіли, - сказала Валенція, - ця книжка мусить бути цікава».
«Та де! - вигукнув Роузвотер. - Якби ж то цей Кровер Тріске вмів писати!» - І він мав рацію: Кровер Тріске і справді не заслужив, щоб його всі читали. У нього був ганебний стиль. Хіба що його ідеї були дуже слушні.
«Я не думаю, що Тріске колись бував за кордоном, - вів далі Роузвотер. - Подивіться! Він тільки й пише, що про землян, але всі вони в нього - американці. Але скажіть мені, скільки на Землі тих американців?»
«А де він живе?» - запитала Валенція.
«А хто ж його знає, - відповів Роузвотер. - Як мені відомо, я - єдиний, хто колись його читав. Що книжка - то інший видавець. І хоч скільки я писав до різних видавництв, щоб зв'язатися з ним, листи завжди поверталися назад, тому що того видавництва вже не існувало».
І тут він вирішив змінити тему і сказав, що йому дуже подобається каблучка, яку Біллі подарував Валенції на заручини.
«Дякую! - сказала та і виставила руку так, щоб Роузвотер міг як слід роздивитися каблучку. - Біллі знайшов цей діамант на війні».
«Чим гарні війни, - сказав Роузвотер, - так це тим, що кожен знаходить там собі якийсь трофей».
А що стосується місця проживання Кровера Тріске, насправді на той час він жив у місті Іліумі, там, де й Біллі, але в повній самотності і занедбаності. І незабаром Біллі навіть познайомиться з ним.
«Біллі», - сказала Валенція Мербл.
«Га?»
«Давай обговоримо, яке саме столове срібло ми будемо замовляти на весільний бенкет».
«Гаразд».
«Я переглянула всі каталоги і зупинилася на двох гарнітурах - на “Данському королівстві” і на “В'юнкій троянді”».
«В'юнка троянда», - сказав Біллі.
«А, з іншого боку, я б з таким важливим рішенням не поспішала, - сказала вона. - Це не жарти. З цим вибором нам доведеться жити все наше подальше життя!»
Біллі втупився у каталог. «Данське королівство», - сказав він нарешті.
«Але ж і “Місячне сяйво” нічим не гірше».
«Так, нічим не гірше», - сказав Біллі Піліґрім.
І тут Біллі Піліґрім випав з часу й опинився у тральфамадорському зоопарку. Йому було сорок чотири роки, і він був експонатом у великому зоопарку, накритому геодезичним куполом. Тепер він розвалився у кріслі, яке було його сидінням під час усієї подорожі від Землі до Тральфамадору. Він був зовсім голий. Тральфальмадорців цікавило його тіло - всі його закапелки. Тисячі відвідувачів зібралися довкола його житла, і всі вони стояли, вистромивши свої ручки так, щоб їхні очі могли його як слід роздивитися. На ту пору Біллі вже провів на Тральфамадорі шість земних місяців. Він повністю звик до юрби.
Про втечу не могло бути й мови. Атмосфера за межами зоопарку була насичена ціанистим калієм, і до Землі було 2 676 720 000 000 000 000 кілометрів.